Спектральний аналіз

Використання лінійчатих спектрів в якості унікальних «паспортів» хімічних елементів лежить в основі спектрального аналізу – методу дослідження хімічного складу речовини з його спектру.

Ідея спектрального аналізу проста: спектр випромінювання досліджуваної речовини зіставляється з еталонними спектрами хімічних елементів, після чого робиться висновок про присутність або відсутність того чи іншого хімічного елемента в даній речовині. За певних умов методом спектрального аналізу можна визначити хімічний склад не тільки якісно, ​​але і кількісно.

У результаті спостереження різних спектрів були відкриті нові хімічні елементи. Першими з таких елементів були цезій і рубідій; вони отримали назву за кольором ліній свого спектру.

У 1868 році в спектрі Сонця були виявлені лінії, яких не відповідають жодному з відомих хімічних елементів. Новий елемент був названий гелієм (від грецького гелиос – сонце). Згодом гелій був виявлений в атмосфері Землі.

Взагалі, спектральний аналіз випромінювання Сонця і зірок показав, що всі вхідні в їх склад входять елементи є і Землі. Таким чином, виявилося, що всі об’єкти Всесвіту зібрані з одного і того ж «набору цеглинок».

Посилання на основну публікацію