Наукові методи Галілея і Ньютона

Дослідження Галілея ознаменували новий етап у розвитку уявлень про механічному русі. Але, що ще більш важливо, Галілей зіграв вирішальну роль у становленні сучасної наукової методології: саме він ввів в науку такі методи пізнання, як моделювання, уявний експеримент і експеримент натурний. На думку багатьох вчених, Галілей є вченим, що заклав основи сучасної фізики.

Галілею вдалося спростувати вчення Арістотеля про рух тел. Провівши ряд експериментів (у тому числі уявних), він, зокрема, сформулював принцип інерції і закономірності рівноприскореного руху тел. Галілей вивчив і встановив закономірності вільного падіння, хоча і не зумів точно визначити значення прискорення вільного падіння: вперше це вдалося зробити голландському вченому Християнові Гюйгенсу (1629-1695) 1673 р

Починаючи роботу над рукописом «Математичні початки натуральної філософії», Ньютон переслідував одну основну мету: обгрунтувати і записати математично закон всесвітнього тяжіння. Для цього Ньютон застосував розроблений ним науковий метод дослідження. Цей метод включав етапи, які сам Ньютон описував приблизно так:

– Вивчити досвідчені факти, результати спостережень;

– На основі аналізу цих фактів вивести загальні принципи – постулати;

– Використовуючи ці постулати, показати, чому саме таким чином протікають спостережувані явища.

Застосування такого методу і дозволив Ньютону створити струнку наукову теорію.

Посилання на основну публікацію