Модель атому Резерфорда

Щоб отримати такий результат експерименту, необхідно зосередити позитивний заряд в меншому розмірі, в результаті чого вийде більше електричне поле. За формулою потенціалу поля можна визначити необхідний розмір позитивної частинки, яка змогла б відштовхнути альфа-частинку в протилежному напрямку. Радіус її повинен бути близько максимум 10-15 м. Саме тому Резерфорд запропонував планетарну модель атома.

Дана модель названа так неспроста. Справа в тому, що всередині атома є позитивно заряджене ядро, подібне Сонцю в Сонячній системі. Навколо ядра, як планети обертаються електрони. Сонячна система влаштована таким чином, що планети притягуються до Сонця за допомогою гравітаційних сил, однак, вони не падають на поверхню Сонця в результаті наявної швидкості, яка тримає їх на своїй орбіті. Те ж саме відбувається і з електронами – кулонівських сили притягують електрони до ядра, але за рахунок обертання вони не падають на поверхню ядра.

Одне припущення Томсона виявилося абсолютно вірно – сумарний заряд електронів відповідає заряду ядра. Однак в результаті сильної взаємодії електрони можуть бути вибиті зі своєї орбіти, в результаті чого заряд не компенсується і атом перетворюється в позитивно заряджений іон.

Дуже важливою інформацією щодо будови атома є те, що практично вся маса атома зосереджена в ядрі. Наприклад, у атома водню є всього один електрон, чия маса більш, ніж в півтори тисячі разів менше, ніж маса ядра.

Посилання на основну публікацію