Магнітогідродинамічний генератор

Магнітогідродинамічний генератор – це енергетична установка, в якій електрична енергія виходить за допомогою взаємодії магнітного поля з рухомим в ньому провідником в рідкому або газоподібному стані. Тобто відбувається пряме перетворення механічної енергії в електричну за безпосередньої участі магнітного поля.

Принцип роботи магнітогідродинамічної генератора подібний до принципу роботи звичайного електрогенератора. Тут теж відбувається виникнення електричного струму в провіднику (в даному випадку проводить рідині або газі), який під час руху перетинає лінії магнітного поля – явище електромагнітної індукції.

Принцип роботи магнітогідродинамічного генератора

В якості провідника в магнітогідродинамічним генераторі може виступати іонізований газ (плазма), рідкий електроліт або рідкий метал.

Основні конструктивні частини магнітогідродинамічної генератора:

  • канал, по якому рухається провідник;
  • система магнітів для створення магнітного поля;
  • вмонтовані в канал електроди, що відводять електричну енергію.

Історія відкриття магнітогідродинамічного генератора

Вперше ідею використовувати рідкий провідник і магнітне поле для вироблення електричної енергії висунув в 1832 році Майкл Фарадей. У 1851 році інший учений – англієць Вільям Волластон зміг виміряти електрорушійну силу (ЕРС), створену приливними хвилями в Ла-Манші.

Перший реально діючий прототип магнітогідродинамічної генератора був створений американськими інженерами в 1959 році. Його електрична потужність становила 11,5 кВт. Через кілька років компанія «Mark-V», також з США побудувала магнітогідродинамічний генератор потужністю 32 МВт.

На просторах колишнього Союзу перший генератор такого типу з’явився лише в 1965 році. Спочатку це був малопотужний дослідний зразок У-02, але його подальша модифікація У-25 мала розрахункову потужність 25 МВт.

Посилання на основну публікацію