Історія телевізора

У наш час, незважаючи на те, що ринок електронних пристроїв буквально переповнений всілякими ігровими та багатофункціональними гаджетами, телевізор досі залишається одним з найбільш затребуваних і використовуваних побутових електроприладів. Але як же люди обходилися без цього чуда сучасної техніки на зорі становлення і розвитку електроніки? Давайте зануримося в історію телевізора.

Перше механічний пристрій для відображення статичних зображень було створено в 1884 році винахідником Паулем Ніпковим. Називалося воно «диск Ніпкова». Перший же електронний телевізійний приймач з’явився значно пізніше – в 1907 році. Цій події передувало створення електронної трубки Карлом Фердинандом Брауном і подальше використання цього електронного компонента учнем винахідника – Максом Дикмана. Саме Дикманн 10 жовтня 1906 року зареєстрував патент на використання трубки Брауна в якості пристрою для відображення візуальної інформації (картинки).

Історія створення телевізора

Перший телевізійний приймач з екраном 3 на 3 см. З частотою розгортки всього лише 10 кадрів в секунду Макс Дикманн представив на суд наукової громадськості в початку 1907 року. Практично відразу ж за ним 25 липня 1907 року російський професор Борис Львович Розінг подав заявку на патент «Способу передачі зображень на відстань». У свій винахід, прототип якого Розінг продемонстрував лише в 1911 році, вчений і винахідник використовував катодно-променеву трубку, в якій зображення формувалося завдяки відхиленню променя за допомогою магнітного поля. У трубці Розинга була також система модуляції променя по яскравості, роль якої виконувала конденсатор.

У 1908 році винахідник і вчений з Вірменії Ованес Адамян подав заявку на патент двокольорового апарату для передачі зображень. Саме завдяки цьому винаходу і з’явилося чорно-біле телебачення. У 1918 році вірменський вчений продемонстрував робочу установку, яка дозволяла виводити на екран чорно-білу статичну картинку. Ще через 7 років в 1925 році він запатентував пристрій для відображення кольорового зображення. Правда колір в новій установці виходив не за рахунок використання трьох-променевої електронної трубки, як це відбувається в сучасних ЕПТ телевізорах і моніторах, а за рахунок механічного обертання диска з трьома отворами.

Перша демонстрація рухомої картинки була здійснена також в 1925 році завдяки шотландському інженерові і винахіднику Джону Лоджі Берду. В кінцевому підсумку Берд заснував компанію з виробництва телевізорів Baird Corporation, яка недовгий час була єдиним у світі виробником подібної техніки. Правда, перші телевізори Берда не можна назвати повністю електричними, так як в них використовувався механічний «диск Ніпкова».

Першим повністю електронним передавальним пристроєм для відображення інформації став в 1931 році іконоскоп – електронна трубка з мозаїчним фотокатодом, винайдена і створена Зворикін Володимир Кузьмович – учнем Бориса Львовича Розинга. Саме завдяки йому і його винаходу, а також створенню трохи пізніше прототипу приймальні ЕПТ почалося серійне виробництво повністю електронних телевізійних приймачів.

Аж до кінця XX століття основним продуктом в телебаченні був телевізор з електронно-променевою трубкою (ЕПТ). Різні його модифікації, створені протягом 60 років, мали лише невеликі конструктивні відмінності, які впливали на якість зображення. Тільки в кінці 1990-х років з’явилися великі проекційні телевізори, створені з використанням тих же ЕПТ.

З початком масового виробництва пристроїв з рідкокристалічним (ЖК) екраном, з’явився і однойменний тип телевізорів. Перші крупносерійні моделі користувачі побачили на початку XXI століття. Практично одночасно з РК з’явилися телевізійні приймачі з плазмовими екранами. З цього часу розмір екрану вже не був проблемою для виробників електроніки, тому стали з’являтися моделі з дисплеєм розміром 80 см (по діагоналі) і більш.

Посилання на основну публікацію