Історія мікрофона

Сучасні мікрофони – це високотехнологічні пристрої з неймовірними електричними і частотними характеристиками. Є провідні та без провідні, з регулятором рівня і без нього. Однак загальна конструктивна риса у всіх у них практично ідентична, причому за останні майже 100 років вона не зазнала особливих змін. Розглянемо історію створення цього електронного приладу.

Варто відзначити, що в даний час використовується кілька типів мікрофонів: вугільний, конденсаторний, електретний, динамічний, динамічний з котушкою, п’єзоелектричний та їх різновиди. Про їх особливості та принцип дії ми поговоримо в статті як працює мікрофон, а зараз все ж ближче до історії.

Першим був вугільний мікрофон. Ще в 1856 році французький вчений Дю Монсель в своїх дослідженнях показав, що графітові електроди навіть при невеликій зміні площі дотику провідників, значно змінюють свій електричний опір. У 1877 році перший діючий мікрофон на основі вугільних стрижнів був створений американським винахідником Емілем Берлінером. Рік по тому в 1878 інший американець Девід Едвард Хьюз трохи удосконалював конструкцію співвітчизника, прикріпивши до одного загостреного вугільному стрижня мембрану.

Кілька років по тому великий Томас Едісон удосконалив конструкцію Хьюза, використавши замість вугільних стрижнів порошок. До речі саме такий тип вугільного мікрофона (з вугільним порошком) до сих пір використовується в аналогових телефонних апаратах. Близько 25 років інженери і винахідники лише вдосконалювали вугільний мікрофон, не вдаючись до винаходу будь-яких інших кардинально відрізняються типів мікрофонів.

Лише в 1916 році інженер американської компанії Bell Labs Едуард Вента винайшов конденсаторний мікрофон. У ньому перетворення звуку в електричний сигнал відбувалося не за рахунок зміни опору, а в результаті зміни ємності. Спочатку 20-х років японський вчений і інженер Егуті створив різновид цього виду – електретний мікрофон.

Динамічний мікрофон. Історія

У 1924 році німецькі вчені Гервін Ерлаха і Вальтер Шоттки створюють динамічний мікрофон. Він працював набагато якісніше вугільного, а по електричних характеристиках був краще конденсаторного.

Ще через рік в 1925 році вже російські вчені Сергій Миколайович Ржевкін і Олександр Іванович Яковлєв створюють п’єзоелектричний мікрофон, в якому для перетворення тиску повітря в електричний сигнал використовувався п’єзоелектрик. На основі такої конструкції пізніше бив створений гідрофон – мікрофон, який записує звуки під водою.

У 1931 році американські інженери Альберт Терес та вже знайомий нам Едуард Вента розробляють і створюють динамічний мікрофон з котушкою. Саме цей вид мікрофона досі використовується в звукозаписних компаніях, оскільки володіє найкращими частотними характеристиками.

Посилання на основну публікацію