1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Фізика
  3. Історія годинника

Історія годинника

Чудовий приклад з історії застосування фізичних відкриттів – це історія годинника.

У 1583 році дев’ятнадцятирічний студент Галілео Галілей, спостерігаючи за коливаннями люстри в соборі, зауважив, що проміжок часу, протягом якого відбувається одне коливання, майже не залежить від розмаху коливань. Для вимірювання часу юний Галілей використав свій пульс, тому що точних годин тоді ще не було. Так Галілей зробив своє перше відкриття. Згодом він став великим ученим.

Це відкриття Галілея використовував в 17-му столітті голландський фізик Християн Гюйгенс (про його відкриття дізнаємося в старших класах, коли будемо вивчати світлові явища).

Гюйгенс сконструював перший маятниковий годинник: в них час вимірюється числом коливань вантажу, підвішеного на стрижні.

Маятникові годинники були набагато точніше своїх попередників – пісочних, водяних і сонячних годинників: вони відставали або поспішали всього на 1-2 хвилини на добу. І сьогодні ще в деяких будинках можна побачити маятниковий годинник: він мірно цокає, перетворюючи секунди майбутнього в секунди минулого.

Першими точними годинниками були маятникові годинники, але вони були досить громіздкими. Набагато більш зручні пружинні годинники – їх можна носити на руці. Найпоширенішими сьогодні є кварцові годинники.

Однак маятникові годинники досить громіздкі: їх можна поставити на підлогу або повісити на стіну, але не можна покласти в кишеню або носити на руці. У 17-му столітті англійський фізик Роберт Гук, вивчаючи властивості пружин, відкрив закон, названий згодом його ім’ям (ми незабаром познайомимося з цим законом).

Один з наслідків закону Гука схожий на відкриття юного Галілея: виявляється, проміжок часу, протягом якого пружина здійснює одне коливання, також майже не залежить від розмаху коливань. Це дозволило сконструювати пружинні годинники (18-е століття).

Майстри-годинникарі навчилися робити їх такими маленькими, що цей годинник можна було носити в кишені або на руці.

Точність ходу пружинних годинників приблизно така ж, як маятникових, але пружинні годинники треба заводити кожен день, і до того ж вони іноді починають сильно поспішати або відставати, а то й зовсім зупиняються. Скільки людей запізнилися на потяг чи на побачення тільки через те, що їх годинники відстали або їх забули в цей день завести!

У 20-му столітті, вивчивши електричні властивості кварцу (поширеного мінералу), вчені та інженери створили кварцові годинники – набагато більш надійні і точні, ніж пружинні. Кварцові годинники не треба заводити: вони працюють від батарейки, якої вистачає на кілька місяців і навіть років, а похибка їх ходу складає не більше кількох хвилин за рік.

У наші дні саме кварцові годинники стали найбільш поширеними.

А найточнішими сьогодні є атомні годинники, дія яких заснована на коливаннях атомів.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Барометр-анероїд