Філософське осмислення принципу невизначеності

Наявність невизначеностей часто помилково трактується як свідчення повного хаосу, нібито панує в мікросвіті. Але їх співвідношення говорить нам зовсім інше: завжди виступаючи попарно, вони як би накладають один на одного цілком закономірне обмеження.

Співвідношення, взаємно погоджує невизначеності динамічних параметрів, є природним наслідком двоїстої – корпускулярно-хвильової – природи матерії. Тому воно послужило основою для ідеї, висунутої Н. Бором з метою інтерпретації формалізму квантової механіки – принципу додатковості. Всю інформацію про поведінку квантових об’єктів ми можемо отримувати тільки за допомогою макроскопічних приладів, і неминуче змушені користуватися понятійним апаратом, виробленим в рамках класичної фізики.

Таким чином, ми маємо можливість досліджувати або хвильові властивості таких об’єктів, або корпускулярні, але ніколи – одночасно ті й інші. Таким чином, ці ми повинні розглядати їх не як такі, що суперечать, а як додаткові один до одного. А проста формула співвідношення невизначеностей вказує нам на межі, поблизу яких необхідно підключати принцип додатковості для адекватного опису квантово-механічної реальності.

Посилання на основну публікацію