Діод: визначення

Діод – двухелектродний компонент практично всіх електронних схем. Бувають діоди напівпровідникові (найбільш поширені в наш час), газорозрядні і електровакуумні. В електричних ланцюгах виконує функцію компонента, що пропускає струм тільки в одному напрямку.

Найбільш поширений напівпровідниковий діод працює завдяки властивостям p-n-переходу, подібні переходи є в біполярному транзисторі. Якщо до електроду р-області докласти позитивний потенціал, а до n-області негативний, то через діод потече електричний струм. Тобто при додатку до нього прямого напруги, в ланцюзі діода проходить струм, а зворотного – струм не проходить. Позитивний електрод називається «анод», а негативний – «катод». В основному діоди використовуються в випрямлячах – для перетворення змінного струму в постійний, або в ланцюгах обмеження напрямку струму.

Крім звичайних, так званих випрямних діодів існує також ряд напівпровідникових елементів, що працюють за принципом діода але виконують інші функції. Стабілітрони – працюють при зворотному напрузі для стабілізації величини напруги в заданих межах. Варикапи – поєднують функції діода і конденсатора змінної ємності. Їх кількість різниться залежно від прикладеного зворотної напруги. Світлодіоди – випромінюють світло. Фотодіоди – управляються (пропускають струм або закриваються) за допомогою світла

Посилання на основну публікацію