Теорії економічних циклів

Поняття економічного циклу

Давно було помічено, що виробництво розвивається нерівномірно. Детально це явище почали вивчати з розвитком масового товарного виробництва. Цей період почався приблизно в кінці ХІХ століття. Було відмічено, що в нерівномірності простежується закономірність у вигляді циклічності.

Це явище обумовлено внутрішніми факторами ринкової системи. Відбувається саморегуляція економічної рівноваги на макроекономічному рівні. Етапи економічного розквіту змінюються спадом виробництва.

Період часу між двома однаковими фазами розвитку економіки називається економічним циклом

Суть теорій економічних циклів

Багато вчених-економістів вивчали явища циклічності в економіці.

Вони виділили:

  • короткострокові;
  • середньострокові;
  • довгострокові цикли.

Критеріями виділення циклів були різні обставини і процеси.

Короткострокові цикли тривають 3-4 роки. Їх виділяють на основі законів грошового обігу. Середньострокові цикли тривають 10-20 років. Їх виділили на основі оновлення основного капіталу і житла. На основі накопичення і розподілу капіталу виділяють довгострокові цикли. Вони тривають від 48 до 55 років.

Графічно економічний цикл можна зобразити у вигляді синусоїди. На даному графіку завжди добре виділяються вища і нижча точки (мінімум і максимум), фази економічного підйому і спаду. Нижча точка означає спад виробництва. У цей період спостерігається перевиробництво і різке зменшення платоспроможного попиту. Це супроводжується підвищенням рівня безробіття, падінням рівня життя населення. У кредитній системі настає криза.

Стадія економічного підйому виражається в нарощуванні виробництва, зниження безробіття, стабілізацією цін, підвищенням рівня життя населення. Якщо циклічні крііси охоплюють всі сфери економіки, то вони називаються загальними. Такими циклами є цикли надвиробництва.

Але виділяють ще й приватні (локальні) циклічні кризи. Прикладом таких циклів може бути цикл грошового обігу. Виділяють ще галузеві і структурні кризи. Фахівці вважають, що кризи пов’язані з порушенням співвідношення між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Найбільш відомими є теорії Н.Д. Кондратьєва та Й. Шумпетера.

Теорія Н.Д. Кондратьєва

Н.Д. Кондратьєв висунув теорію довгих хвиль на основі дослідження статистичного матеріалу по динаміці рівня цін, номінальної зарплати і обсягу виробництва. Вчений вважав, що основою довгострокових циклів є оновлення основного капіталу з тривалими термінами служби.

У своїх дослідженнях Кондратьєв взяв за основу закономірності руху позичкового капіталу. Він стверджував, що стрибкоподібне збільшення попиту на кредитні ресурси викликано інтенсивними капіталовкладеннями на зростаючій фазі циклу.

Теорія Й. Шумпетера

Теорія Кондратьєва була продовжена і розвинена австрійським вченим-економістом Й. Шумпетером. Він вважав, що основою довгострокових циклів є технічні та технологічні нововведення.

Шумпетер виділив наступні фази економічних циклів:

  • фаза створення принципово нового товару;
  • фаза розробки і впровадження нових методів виробництва;
  • фаза застосування і поширення нових технологій;
  • фаза освоєння нових ринків збуту;
  • фаза застосування нових джерел сировини і енергії;
  • стадія змін в організації виробництва.

В основу своєї теорії Й Шумпетер поставив принципи технологічного детермінізму. Він вважав, що введення нововведень призводить до нових можливостей прибуткового застосування капіталу. У свою чергу це викликає підвищення темпів нагромадження капіталу і зростання норм прибутку. Тобто ми маємо справу з економічним підйомом. З падінням попиту починає діяти низхідна хвиля. Вона триватиме до появи чергових нововведень.

Посилання на основну публікацію