Доповідь на тему “Біг на довгі дистанції”

До найбільш популярних існуючих бігових дисциплін відносять біг на довгі відстані. Дистанція для таких пробіжок починається від 3 км і досягає 10 км. Як правило, основні дистанції для професійних спортсменів складаю 3 км, 5 км, 10 км.

В аматорському спорті практикують біг на час. Результатом біговій тренування є результат, отриманий за певний час, наприклад за годину бігу.

Дані дистанції не вважають простими для досягнення високих результатів. З цього, хороші показники можна отримати тільки при дотриманні певної техніки бігу.

В основу успіху бігу на такі дистанції закладена техніка володіння бігуном ногами, що відрізняє її від фізкультурних пробіжок для здоров’я характерною постановкою ноги. Професійний бігун спочатку опускається на бігову доріжку зовнішньою стороною передньої зоною ступні з подальшим перекатом на решту поверхні ступні. Дана постановка ніг спортсмена зменшує гальмовий вплив і зберігає швидкість бігу. Також, слід намагатися тримати поштовхову ногу в випрямленій положенні. Положення голови бігуна при відштовхуванні має бути рівним, погляд має бути спрямовано вперед по лінії горизонту.

Не можна забувати про роботу рук. Позитивний ефект для підтримки певного темпу бігу буде досягнутий тільки при енергійній роботі руками. Згинати руку в ліктьовому суглобі слід менше, ніж в інших бігових категоріях. Завдяки частій роботі рук спортсмена зростає частота виконаних ним кроків. При цьому зростає швидкість руху бігуна. Відмінною рисою бігу на подібній дистанції стає положення корпуса тіла спортсмена. Він повинен бути практично вертикальним з невеликим нахилом. В даному положенні досягається оптимальне співвідношення роботи рук і ніг бігуна.

Дихання спортсмена також є одним з важливих аспектів на цій дистанції. Частота кроків бігуна повинне бути узгоджена з диханням, що дозволяє його зберігати стабільним по всій дистанції і навіть здійснювати прискорювальний ривок на фініші.

Дихати треба прискорено, що робить можливим постійне постачання організму киснем. Професійні спортсмени користуються змішаної технікою, в якій присутній черевний подих. Дана техніка дозволяє бігунові поліпшити кровообіг, підтримуючи його в потрібному тонусі всю трасу.

У підготовку бігуна-стайєра входять комплекс фізичних вправ, який зміцнює м’язи, що працюють в період забігу.

Важливо раціонально розподілити сили, щоб своєчасно зробити максимальне прискорення для фінішного спурту.

Посилання на основну публікацію