Золотий паритет

Під золотим паритетом розуміється вміст чистого золота в одній монеті національної валюти. Згідно золотому паритету, співвідношення валют будується саме на золоті; чим більше дорогоцінного металу містить монета, тим і порівняльна вартість її вище.

Ця система вже давно віджила себе – на конференції на Ямайці в 1976 році було прийнято рішення про впровадження системи гнучких і плаваючих валютних курсів, внаслідок чого кожна з країн-учасниць могла самостійно визначати свою валютну політику. Однак золотий паритет долара був збережений – на даний момент він становить 0,737 грамів. Таке офіційне значення – на ділі ж долар котирується значно нижче. На золотий паритет долара впливає ціна самого золота в доларах (трейдери знають, що це пара XAUUSD).

Різновиди золотого паритету

Різні форми золотого паритету тісно пов’язані з головними історичними подіями XX століття:

Золотомонетний стандарт існував на початку XX століття і до цього дня вважається класичною формою. Цей стандарт передбачає, що монети з вмістом золота завжди можна обміняти на паперові банкноти (і, відповідно, навпаки). Встановлений паритет (тобто курс в монетах) прописувався на самих банкнотах.

Ця система існувала до Першої Світової війни в Європі і трохи довше (до 1933 року) в США.

Золотозлитковий стандарт виявився спробою Британії і Франції повернутися до золотого паритету після Першої Світової війни. Однак ініціатори зіткнулися зі складнощами: запаси золота не відповідали кількості паперових грошей. Тому обміняти паперові банкноти можна було тільки на злитки з мінімальною вагою понад 12 кг, співмірні за вартістю розкішному автомобілю. Природно, більша частина громадян була позбавлена ​​можливості обмінювати банкноти, але все ж фунти стерлінгів і франки були забезпечені золотом.

Золотовалютний стандарт з’явився вже після Другої Світової війни, коли США взяли на себе обов’язок забезпечити курс в 35 доларів за тройську унцію. Однак обмінювати долари на метал стало ще складніше, ніж при золотозливковому режимі: можливість таку мали тільки ЦБ різних країн, але не прості громадяни.

Золотовалютний паритет існував аж до 1971 року, коли США взагалі відмовилися від обміну валюти на метал.

Золоті точки

Золотими точками називають ліміти, в інтервалі між якими може коливатися валюта. Перетин межі було сигналом для держави до збільшення або зменшення золотих фондів. Точки розраховувалися на підставі витрат на зберігання і транспортування золота всередині країни. Зниження курсу національної валюти до такої міри, що вартість золота в ній плюс витрати на транспортування перевищували вартість золота в іноземній валюті, викликало відтік дорогоцінного металу з країни. Приплив, відповідно, починався, коли вартість металу в іноземній валюті виявлялася вищою.

На даний момент механізм золотих точок неактуальний зважаючи валютних обмежень – вони канули в Лету разом із золотим паритетом.

Посилання на основну публікацію