Забезпечення позову

Забезпечення позову – одна зі спеціальних заходів, яка прописана в законодавстві України, і має пряме відношення до галузі цивільного та процесуального права. Суть позовної забезпечення полягає в тому, що суд (суддя) на базі прийнятого заяви від осіб-учасників справи може вживати певних заходів.

Забезпечення позову: сутність, можливих заходів впливу

позовну забезпечення сучасній практиці забезпечення позову – ефективна гарантія захисту прав на майно юридичних осіб і звичайних людей в сфері правових норм на етапі проведення цивільного процесу. За чинним в Україні кодексу у суду 1-ої інстанції є право діяти і вживати заходів щодо позовної забезпечення. Головне умови – заява з боку юридично зацікавлених осіб. Більш того, суд може прийняти ряд заходів і за власною ініціативою, а саме заарештувати майно відповідача, заборонити останньому діяти будь-яким чином і так далі.

Заборонено забезпечення позову при веденні цивільної справи в ситуації, коли неприйняття певних заходів може привести до додаткових складнощів у виконанні судового рішення або ж зробить його виконання неможливим в принципі.

За своєю суттю забезпечення позову – ряд заходів, передбачених законом і мають примусовий характер. У головній ролі виступає суд 1-ої інстанції. Саме він приймає певні рішення щодо відповідача і ряду інших осіб для забезпечення рішення суду в майбутньому. Головна мета забезпечення позову – захист матеріального майна, що виступає в ролі об’єкта спору, до моменту вирішення спірної ситуації.

Особлива увага повинна приділятися розгляду заяви щодо позовної забезпечення. Ключові моменти:

1. Розгляд заяви, щодо забезпечення позову, бере на себе судова інстанція, у якій і знаходиться справа. При цьому документ повинен підлягати розгляду в день надходження. Якщо ж заяву було оформлено до подачі самого позову, то на обробку дається два дні. Повідомлення учасників судового процесу при цьому не проводиться.

2. Після розгляду питання суд може винести рішення. Його копія повинна бути спрямована заявнику та іншим зацікавленим учасникам відразу ж після прийняття. Рішення судової інстанції можна оскаржити, але до моменту його розгляду виконання рішення все одно не зупиняється.

3. Заходи щодо позовної забезпечення можуть скасовуватися і самим судом, який розглядає питання. У разі відмови за позовною заявою, чи не час розгляду позовної заяви або ж закриття провадження прийняті раніше заходи забезпечення за позовом залишаються в дії до моменту вступу в силу відповідного рішення. Але при цьому у суду є право скасувати забезпечення позову одночасно або до прийняття рішення. Такі ситуації мали місце в практиці, тому їх варто врахувати при організації такого роду процесу.

На практиці заходи щодо забезпечення позову часто використовуються лише після порушення відповідної справи в суді. До моменту пред’явлення позову з дотриманням всіх норм закону, його забезпечення вважається неможливим.

Як правило, забезпеченими можуть бути позовні заяви як про визнання, так і про присудження. Наприклад, в разі позову про невизнання прав автора на який-небудь продукт праці, суд може накласти заборону на друк літературного творіння до прийняття рішення. Зокрема, публікація блокується до з’ясування справжнього автора. При цьому забезпеченими можуть бути як зустрічні, так і початкові позовні заяви.

4. У законі є великий перелік заходів щодо забезпечення позову. Так, до них належить:

заходи за позовною забезпечення
– арешт майна (рухомого або нерухомого). Сюди ж відносяться і грошові суми, що належать відповідачеві у справі і знаходяться у нього або у 3-ій боку. При цьому відносно відповідача суд може внести заборону на вчинення певних дій. Крім цього, часто блокуються процеси передачі майна відповідача або ж його продажу в ситуації, коли пред’явлено позов про звільнення від арешту;

– блокування (припинення) процесів стягнення за умовами виконавчого документа, оспорюваного стороною-боржником у судовій інстанції;

– обмеження права відповідача в’їзду на територію країни (як правило, на певний проміжок часу). Даний термін встановлює судова інстанція. На практиці цей період обмежений часом завершення процесу по справі.

У ситуації, коли заборони, накладені судовою інстанцією, все-таки були порушені, то сторона-позивач має право на стягнення з винуватців збитків, що стали причиною невиконання рішення суду щодо забезпечення позовної заяви.

В законі чітко не прописана, яка із заходів впливу може бути застосована до порушника. Прерогатива вибору заходів щодо забезпечення позовної заяви, як правило, належить судовій інстанції з урахуванням обставин справи і в кожному окремо взятому випадку.

Посилання на основну публікацію