Вексель на інкасо: визначення

Що таке вексель на інкасо, найкраще ілюструє наступна ситуація. Векселедержатель отримав від векселедавця цінний папір як результат угоди, укладеної в місті Н. Після цього векселедержатель поїхав в місто В. Поки векселедержатель знаходився в місті В, а векселедавець – в місті Н, настав термін оплати за векселем. Якщо мова йде про простий вексель, власник повинен пред’явити його особисто, щоб отримати оплату, а це неможливо, враховуючи, що сторони перебувають в різних містах. У даній ситуації кращий вихід – це вексель на інкасо: з ним власник звертається в банк і отримує належні йому гроші.

Так, вексель на інкасо – це свого роду платіжне доручення, що дозволяє отримати гроші за векселем держателю, який в силу ряду обставин не може зустрітися з трасантом особисто. Використання векселів на інкасо широко поширене в міжнародній торгівлі, де заради особистої зустрічі буває необхідно подолати тисячі миль.

Учасники процесу інкасо векселів

Процес інкасо можна представити у вигляді такої схеми:

У число учасників інкасових вексельних операцій входять:

  • Комітент (він же довіритель). Сторона, яка видає доручення провести операції з векселями за винагороду.
  • Банк-ремітент – банк, який особисто виконує операцію інкасо і видає гроші. Ремітент несе відповідальність за збитки комітента у разі, якщо виконав свої зобов’язання некоректно.
  • Банк-презентант – банк, який представляє вексель і забирає гроші у векселедавця. Банк-презентант має право делегувати свої обов’язки, але не відповідальність.
  • Платник. Це, власне, і є емітент векселя, тобто боржник.

Якщо звести цю схему до примітиву, то можна зробити висновок, що платник і комітент – це відповідно видає і отримує вексель боку. Презентант і ремітент – це банки, перший з яких трудиться на користь платника, а другий – комітента. Основна складність розуміння схеми полягає в тому, що різні джерела пропонують різні назви учасників процесу, від чого і відбувається плутанина в термінах.

Переваги та недоліки векселів на інкасо

Головною перевагою використання векселів на інкасо є те, що всі процеси здійснюються через посередників, і це значно знижує ризик порушення зобов’язань сторін. Тому до такої схеми часто вдаються векселедатели або комітенти, не маючи певності в добропорядності свого партнера, а також платники, які мають справу з представниками країн, що розвиваються. Інкасо в таких відносинах виступає інструментом мінімізації ризику.

Є й мінуси подібної схеми – в їх числі значний масив документів, з якими доводиться працювати при покупці-продажу векселів, і необхідність платити комісії посередникам, в якості яких виступають банки.

Посилання на основну публікацію