Суть закону грошового обігу

Закон грошового обороту показує, скільки грошей необхідно пустити в оборот, для виконання ними своїх функцій, а саме: гроші як засіб платежу, гроші як засіб обігу.

Загальна кількість грошей, яка необхідна для їх нормального функціонування, залежить від кількох обставин:

  • величина товарів і послуг, які підлягають реалізації. У міру зростання цієї величини, збільшується необхідну кількість грошей;
  • рівень цін на товари і тарифів на послуги. Чим вища ціна, тим більше необхідна кількість грошей;
  • швидкість грошового обороту. У міру прискорення грошового обороту, зменшується необхідну кількість грошей.

Умови виробництва є чимало важливим фактором, оскільки високий рівень розвитку поділу праці призводить до великої кількості реалізованої продукції. Також, продуктивність праці має зворотний зв’язок з ціноутворенням, так як його підвищення призводить до зниження вартості продукції.

Загальна маса грошових коштів визначається за формулою:

Д = (Т * Ц) / V

де Д – маса грошових коштів;

       Т – товарна маса;

       Ц – ціна;

       V – швидкість грошового обігу.

Завдяки закону грошового обороту між товарною масою, ціною і швидкістю обороту грошей існує економічна взаємозв’язок.

При виконанні коштами платоспроможною функції, загальна величина грошей повинна мати тенденцію до зменшення. Отримані кредити впливають на їх величина зі зворотного боку.

Платоспроможна функція грошей визначається:

  • загальною кількістю продукції, яка звертається на ринку (прямий зв’язок);
  • рівень цін на товари і тарифів на послуги (прямий зв’язок);
  • рівень розвиненості розрахунків в безготівковій формі (зворотна взаємозв’язок);
  • швидкість грошового обороту, з огляду на кредитні кошти (зворотна взаємозв’язок).

Формула маси грошей, необхідної для обігу:

Д = (А – В + С – М) / Е

де Д – маса необхідних грошових коштів;

А – сума вартості всієї реалізованої продукції за певний період;

В – сума вартості всієї реалізованої продукції на кредитній основі, оплачувану термін яких вже настав;

З – сума довгострокових зобов’язань за раніше реалізовану продукцію;

М – сума платежів, які мають властивість взаємопогашення;

Е – середнє значення грошових оборотів за певний період.

Фішер визначив закон грошового обігу у вигляді формули:

М * V = Q * P

  • де М – грошова маса;
  • V – швидкість грошового обороту;
  • Q – кількість продукції;
  • P – вартість товарів (ціна).

Виходячи з цього, видно, що кількість продукції мають прямий зв’язок з їх вартістю. Тому при збільшенні грошової маси зростає рівень цін, що призводить до інфляції.

Обставини, які впливають на величину грошових коштів в обороті:

  • 1. Величина товарної маси (має прямий зв’язок, так як при її збільшенні, необхідну кількість грошей також збільшується). У структуру товарів входять трудові та земельні ресурси, цінні папери і т.д. Саме тому, для здійснення обміну, необхідно мати велику асортимент.
  • 2. Зворотній зв’язок між кількістю грошей і рівнем цін. Так як при зниженні цін, збільшується необхідну кількість грошових коштів.
  • 3. Швидкість грошового обороту, тобто кількість обертів, які відбуваються грошима за певний період часу. Країни з високим рівнем розвитку мають 2-3 обороту за календарний рік.
Посилання на основну публікацію