Що таке лімітування: визначення

Що таке ліміти

Лімітування – інструмент ризик-менеджменту, метод управління фінансовими ризиками: в банківській, інвестиційній сфері, на фондовому ринку, при здійсненні підприємницької діяльності.

Лімітування – це встановлення кількісного обмеження на певні операції:

  • позначення граничних сум витрат,
  • обмеження на кількість або вартість купованих або проданих товарів, обсягів експорту або імпорту,
  • встановлення мінімально можливої ​​і максимально можливої ​​суми кредитування,
  • витрат на оплату праці, які може дозволити роботодавець,
  • обмеження для валютних операцій,
  • встановлення верхньої і нижньої межі ціни для проведення операцій з цінними паперами та ін.

Політика обмеження для господарюючих суб’єктів

Компанії встановлюють гранично-можливі норми ризику при продажу продукції в кредит, надання позик, визначенні сум інвестування в проекти і т.п. При цьому стратегія в області ризиків визначається стратегією діяльності підприємства. При агресивній стратегії плановий межа втрат може дорівнювати розміру всього капіталу, а при консервативній політиці межа втрат зазвичай не перевищує розміру чистого прибутку.

Лімітування в банківській діяльності

Встановлення лімітів для банківських операцій дозволяє дотримуватися єдиної обраної стратегії управління ризиками.

Встановлення ліміту доцільно, якщо відсутня технічна можливість оцінки ризику при проведенні операцій. Наприклад, при укладанні угоди міжбанківського кредитування складно оцінити стан позичальника;

Лімітування банківських операцій необхідно для визначення і обмеження можливих втрат. На встановлення обсягів лімітів впливають такі основні фактори як: кон’юнктура ринку і той рівень терпимості до ризику, який визначає рівень максимально допустимих втрат, на які банк готовий піти при роботі з контрагентами протягом певного часу.

Розмір встановлених лімітів безпосередньо залежить від фінансового стану банку, зокрема, від обсягу його капіталу, наявності резервів, а також від імовірності дефолту.

Лімітна політика банку визначає:

  • 1) Видачу кредиту на одного позичальника;
  • 2) Розмір залучених депозитів;
  • 3) Покупку акцій, векселів у одного емітента;
  • 4) Видача міжбанківських кредитів для кожного контрагента окремо;
  • 5) Фінансовий ліміт овердрафту;
  • 6) Максимальну величину кредитного ризику, яку готовий прийняти банк при отриманні від клієнта поручительств.

Види лімітів

Незалежно від сфери застосування розрізняють такі види лімітів:

  • 1) Структурні ліміти підтримують співвідношення між різними видами операцій. Встановлюється у відсотках до сукупних активів, тобто носять не жорсткий характер, а підтримують загальні пропорції при зміні розмірів сукупних активів.
  • 2) Ліміти контрагента, де розрізняють три підвиди: ліміт граничного ризику на одного контрагента, ліміт на конкретного позичальника або емітента цінних паперів, ліміт на посередника.
  • 3) Ліміти на виконавців і контролерів, або матриця повноважень – встановлюють межі повноважень осіб, які здійснюють, оформляють і контролюють операції.
  • 4) Ліміти ліквідності відносяться до сукупності операцій, щоб обмежити ризик нестачі грошових коштів для своєчасного виконання зобов’язань, як в поточному часу, так і в перспективі.
Посилання на основну публікацію