Реальні інвестиції

Під реальними інвестиціями мається на увазі вкладення коштів у виробництво і нематеріальні активи, які в подальшому використовуються у виробничому процесі. До їх об’єктів зараховують основні фонди, що підлягають реконструкції, оборотні кошти, інтелектуальні цінності та майнові права.

Розрізняють такі види реальних інвестицій:

  • інвестиції оновлення, джерелом яких служать фондові кошти організації;
  • інвестиції розширення, які передбачають проведення відповідних заходів за рахунок отриманих доходів;
  • валові капіталовкладення, до яких відносяться інвестиції першої та другої групи.

Джерела реальних інвестицій

Всі джерела інвестицій можна згрупувати в три категорії:

  • Власний капітал компанії.
  • Кредити.
  • Залучені засоби.

Капітал формується за рахунок прибутку і амортизації основних засобів. Що стосується залучених ресурсів, то підприємству необхідно докласти певних витрат для їх отримання. Причому гроші надходять від третіх осіб, і тільки після їх внесення в компанію вони стають її власними інвестиційними ресурсами. Яскравим прикладом залучення коштів вважається емісія акцій або отримання від засновників додаткового пайового капіталу. Також під цю категорію підпадають державні інвестиції. Як правило, вони представляються підприємствам соціальної сфери або для виробництва дефіцитної або стратегічної продукції.

Серед позикових джерел розрізняють кредитні кошти, лізинг і облігаційні позики. Як об’єкт лізингу може розглядатися будь-яке майно, зарахованими до основних засобів, яке може вільно обертатися на ринку.

Особливості реальних інвестицій

До характерних особливостей реальних інвестицій відносять такі моменти:

Дане інвестування вважається основою економічного розвитку організації. Адже процес розвитку являє собою сукупність вже реалізованих інвестиційних проектів. Завдяки реальних інвестицій компанія проникає на нові ринки, удосконалює свій продукт, а також збільшує свою ринкову вартість.

Ефективність виробничого процесу безпосередньо залежить від реального інвестування. Адже саме інвестиції дають можливість збільшити обсяги виробництва, розширити асортимент, підвищити якість продукції і знизити операційні витрати.

З усіх видів фінансових інвестицій саме реальні забезпечують підвищення рівня рентабельності виробництва.

Реалізація інвестиційного проекту гарантує підприємству постійний прибуток. Амортизація, а також нематеріальні активи створюють грошовий потік навіть тоді, коли інвестиції вже більше не приносять прибутку.

Головним недоліком реальних інвестицій виступає ризик морального старіння. Причому він проявляється як на стадії впровадження інвестиційного проекту, так і в період післяінвестиційне експлуатації. Рівень ризику збільшується в міру настання технологічного прогресу.

Реальні інвестиції не схильні до негативних впливів інфляційних процесів. Як показує практика, вартість об’єктів реальних інвестицій зростає набагато більше, ніж рівень інфляції в цілому. Це пояснюється стабільно високим попитом на матеріальні результати господарської діяльності.

Реальні інвестиції зараховують до найменш ліквідних активів. Це пов’язано з тим, що більшість з них є вузькопрофільними, тобто застосовуються тільки в одній сфері господарства. Крім того, інвестиції в незавершеному вигляді не мають практичного застосування. Тому невірні інвестиційні рішення компенсувати практично неможливо.

Основні форми реальних інвестицій

До них зараховують наступні:

Покупку майнового комплексу. Така інвестиція спрямована на збільшення активів компанії, розширення номенклатури товарів, що випускаються, розширення мережі збуту і т. Д.

Будівництво нового об’єкту згідно індивідуальним проектом із закінченим виробничим циклом. Ця форма використовується при необхідності суттєвого збільшення обсягу продукції або створення відокремленого філії.

Перепрофілювання, що представляє собою повне оновлення технології для виробництва нових товарів.

Реконструкцію, тобто перетворення виробничих потужностей з урахуванням сучасних наукових досягнень. Її метою виступає підвищення якості продукції, а також збільшення виробничого потенціалу організації.

Модернізацію, яка передбачає удосконалення механізмів та обладнання з урахуванням сучасних технологій.

Використання нематеріальних активів, тобто наукової і технічної інформації, яка сприяє комерційному успіху. Необхідні знання можна розробити самостійно або придбати вже готовий продукт, наприклад, патент на винахід.

Посилання на основну публікацію