Податок

Податок – обов’язковий, індивідуально безвідплатний платіж, примусово стягується органами державної влади різних рівнів з організацій і фізичних осіб з метою фінансового забезпечення діяльності держави і (або) муніципальних утворень.

Податки слід відрізняти від зборів (мит), справляння яких носить не безоплатний характер, а є умовою вчинення відносно їх платників певних дій.

Справляння податків регулюється податковим законодавством.

Сукупність встановлених податків, а також принципів, форм і методів їх встановлення, зміни, скасування, справляння та контролю утворюють податкову систему держави.

В України розрізняються податки трьох видів: федеральні, регіональні і місцеві.

Перелік податків кожного з видів встановлено Податковим кодексом України.

Органи державної влади не мають права вводити додаткові податки обов’язкові відрахування, не передбачені законодавством України, так само як і підвищувати ставки встановлених податків і податкових платежів.

елементи податку

Перш ніж стягувати той чи інший податок, держава в особі законодавчих або представницьких органів влади в законодавчих актах повинно визначити елементи податку.

Елементи податку – це принципи побудови та організації податків.

  • До елементів податку відносяться:
  • платник податків;
  • об’єкт оподаткування;
  • податкова база;
  • одиниця оподаткування;
  • податкові пільги;
  • податкова ставка;
  • порядок обчислення;
  • податковий оклад;
  • джерело податку;
  • податковий період;
  • порядок сплати;
  • термін сплати податку.
  • види податків

Всі податки поділяються на кілька видів:

Прямі та непрямі податки

Податки діляться на прямі, тобто ті податки, які стягуються з економічних агентів за доходи від факторів виробництва та непрямі, тобто податки на товари і послуги, що складаються в самій ціні на предмети споживання.

Прямими податками можна назвати такі, як податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток і подібні податки.

До непрямих податків відносяться податок на додану вартість, акцизи та інші податки.

Акордні і прибуткові податки

Також прийнято розрізняти акордні і прибуткові податки.

Акордні податки держава встановлює незалежно від рівня доходу суб’єкта господарювання.

Під прибутковими податками ж мають на увазі податки, що становлять якийсь певний відсоток від доходу.

Дану залежність показує або гранична ставка податку, яка пояснює, наскільки збільшується податок при збільшенні доходу на одну грошову одиницю, або середня ставка податку: просто відношення суми податку, що стягується до величини доходу.

Прогресивні, регресивні або пропорційні податки

Прибуткові податки самі діляться на три типи:

Прогресивні податки – податки, у яких середня податкова ставка підвищується зі збільшенням рівня доходу. Таким чином, якщо дохід агента збільшується, то зростає і податкова ставка. Якщо ж, навпаки, падає величина доходу, то ставка так само падає;

Регресивні податки – податки, чия середня ставка податку знижується при збільшенні рівня доходу. Це означає, що при збільшенні доходів економічного агента, ставка падає, і, навпаки, зростає, якщо дохід зменшується;

Пропорційні податки – податки, ставка яких не залежить від величини оподатковуваного доходу.

Основні функції податків

Податки виконують одночасно чотири основні функції: фіскальну, розподільну, регулюючу і контролюючу.

Фіскальна функція оподаткування – основна функція оподаткування. Історично найбільш древня і водночас основна: податки є переважною складовою доходів державного бюджету. Реалізація функції здійснюється за рахунок податкового контролю та податкових санкцій, які забезпечують максимальну збирання встановлених податків і створюють перешкоди до ухилення від сплати податків. Простіше кажучи, це збір податків на користь держави. Завдяки даній функції реалізується головне призначення податків: формування і мобілізація фінансових ресурсів держави. Всі інші функції оподатковування – похідні від фіскальної функції.

Розподільна (соціальна) функція оподаткування – полягає в перерозподілі суспільних доходів (відбувається передача коштів на користь більш слабких і незахищених категорій громадян за рахунок покладання податкового тягаря на більш сильні категорії населення).

Регулююча функція оподаткування – спрямована на вирішення за допомогою податкових механізмів тих чи інших завдань економічної політики держави. В рамках регулюючої функції оподаткування виділяють три підфункції: стимулюючу, дестимулюючу і відтворювальну.

Стимулююча підфункції оподатковування – спрямована на підтримку розвитку тих чи інших економічних процесів. Вона реалізується через систему пільг і звільнень. Нинішня система оподаткування надає широкий набір податкових пільг малим підприємствам, підприємствам інвалідів, сільськогосподарським виробникам, організаціям, що здійснюють капітальні вкладення у виробництво і благодійну діяльність, і т. Д.

Дестимулюючу подфункция оподаткування – спрямована на встановлення через податковий тягар перешкод для розвитку яких-небудь економічних процесів.

Відтворювальна подфункция призначена для акумуляції коштів на відновлення використовуваних ресурсів. Цю подфункцию виконують відрахування на відтворення мінерально-сировинної бази, плата за воду і т. Д.

Контрольна функція оподаткування – дозволяє державі відстежувати своєчасність і повноту надходжень до бюджету грошових коштів і зіставляти їх величину фінансових ресурсів.

Податкове навантаження

Рівень податків країни часто вимірюється як загальна частка податків у валовому внутрішньому продукті (ВВП).

Під фактичною податковим навантаженням на економіку розуміють частку реально виплачених обов’язкових платежів на користь держави в ВВП країни.

Різниця між номінальною і фактичною навантаженням характеризує ступінь ухилення від податків. Чим вище номінальне навантаження – тим вище ухилення.

Під податковим навантаженням на підприємство слід розуміти відношення суми податків і відрахувань, реальним платником яких є підприємство, до суми прибутку підприємства.

Реальним платником податку є той суб’єкт, який є:

власником об’єкта оподаткування, коли обов’язок сплатити податок виникає при самому факті існування або виникнення об’єкта оподаткування;

користувачем об’єкта оподаткування, коли обов’язок сплатити податок виникає тільки при знаходженні об’єкта в певних умовах користування.

Показник «податкове навантаження» в Україні використовується для аналізу рівня податків, що сплачуються господарським суб’єктом з метою контролю рівня виплат і виявлення суб’єктів, потенційно ухиляються від оподаткування.

«Податкове навантаження» розраховується як співвідношення суми сплачених податків за даними звітності податкових органів і обороту (виручки) організацій за даними Федеральної служби державної статистики.

Граничне значення показника встановлюється щорічно по галузях народного господарства.

Посилання на основну публікацію