Податковий облік – це система узагальнення інформації для визначення податкової бази по податку на основі даних первинних документів, згрупованих відповідно до порядку, передбаченого податковим кодексом України.
Ведення податкового обліку входить в обов’язок всіх компаній, в тому числі які застосовують спеціальні податкові режими.
Саме податковий облік дає можливість формування повної і достовірної інформації про порядок обліку з метою оподаткування господарських операцій.
Податковий облік ведеться в спеціальних формах – податкових регістрах.
Організації – платники податків самостійно формують свою систему податкового обліку.
Порядок ведення податкового обліку повинен бути прописаний в обліковій політиці для цілей оподаткування, яка затверджується наказом (розпорядженням) керівника компанії і є основним документом, необхідним для обчислення податків.
Цілями податкового обліку є:
1) формування повної і достовірної інформації про суми доходів і витрат платника податку, що визначають розмір податкової бази звітного (податкового) періоду;
2) забезпечення інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів для контролю за правильністю, повнотою і своєчасністю обчислення і сплати податку до бюджету;
3) забезпечення внутрішніх користувачів інформацією, що дозволяє мінімізувати свої податкові ризики і оптимізувати податки.
При цьому внутрішнім користувачем інформації є адміністрація організації.
Зовнішніми користувачами інформації є податкові органи, які виробляють оцінку правильності формування податкової бази, податкових розрахунків, а також здійснюють контроль за надходженням податків до бюджету.
Засобом досягнення мети податкового обліку є угруповання даних первинних документів.
Податковий облік складається тільки з етапу узагальнення інформації. Збір та реєстрація інформації шляхом її документування здійснюється в системі бухгалтерського обліку.
Дані податкового обліку повинні містити наступну інформацію:
порядок формування суми доходів і витрат;
порядок визначення частки витрат, що враховуються для цілей оподаткування в поточному податковому (звітному) періоді;
суму залишку витрат (збитків), що підлягає віднесенню на витрати в наступних податкових періодах;
порядок формування сум створюваних резервів;
суму заборгованості за розрахунками з бюджетом по податку.
Підтвердженням даних податкового обліку виступають:
первинні облікові документи (включаючи довідку бухгалтера);
аналітичні регістри податкового обліку;
розрахунок податкової бази.
Однією з головних завдань податкового обліку є визначення суми платежів до бюджету та заборгованості перед бюджетом з податків на певну дату.
Предметом податкового обліку виступають виробнича і невиробнича діяльність підприємства, в результаті чого у платника податків виникають обов’язки щодо обчислення та сплати податку.
Податковим кодексом РФ визначено такі принципи ведення податкового обліку:
принцип грошового виміру. У податковому обліку відображається інформація про доходи та витрати, представлених, перш за все, в грошовому вираженні;
принцип майнової відособленості. Майно, що є власністю організації, враховується окремо від майна інших юридичних осіб, що знаходиться у даної організації.
принцип безперервності діяльності організації. Облік повинен вестися безперервно з моменту її реєстрації як юридичної особи до її реорганізації або ліквідації .;
принцип тимчасової визначеності фактів господарської діяльності. Принцип тимчасової визначеності фактів господарської діяльності є домінуючим. Доходи визнаються в тому звітному (податковому) періоді, в якому вони мали місце, незалежно від фактичного надходження грошових коштів, іншого майна або майнових прав (принцип нарахування). Витрати, які вживаються для цілей оподаткування, визнаються такими у тому звітному (податковому) періоді, до якого вони відносяться незалежно від часу фактичної виплати грошових коштів або іншої форми оплати .;
принцип послідовності застосування норм і правил податкового обліку. Норми і правила повинні застосовуватися послідовно від одного податкового періоду до іншого. Цей принцип поширюється на всі об’єкти податкового обліку;
принцип рівномірності визнання доходів і витрат. Даний принцип передбачає відображення для цілей оподаткування витрат у тому ж звітному періоді, що і доходи, для отримання яких вони були зроблені.
Існують наступні варіанти ведення податкового обліку:
податковий облік ведеться окремо від бухгалтерського обліку. Цей варіант найбільш доцільний для використання у великих компаніях, де такий облік ведеться в спеціальному підрозділі організації;
податковий облік ведеться на базі бухгалтерського обліку, що передбачає максимальне зближення податкового та бухгалтерського обліку, спеціальні податкові регістри ведуться лише в тих випадках, коли податкове законодавство передбачає інші правила обліку;
податковий облік ведеться способом коригування даних бухгалтерського обліку: в податкових регістрах відбивається лише різниця між даними бухгалтерського та податкового обліку в тих ситуаціях, коли такі відхилення виникають;
податковий облік ведеться в спеціальному податковому плані рахунків. Даний спосіб передбачає розробку і запровадження додаткових рахунків податкового обліку до робочого плану рахунків. Цей спосіб є найбільш оптимальним і найчастіше використовується в невеликих і середніх організаціях.