Операційна техніка в банках

Операційна техніка в банках – комплекс технічних аспектів і правил, що стосуються проведення розрахункових та грошових операцій, а також їх контролю та обліку.

Операційна техніка в банках: сутність та цілі

Виконуючи коло певних завдань, банк ставить собі за мету домогтися найбільшої ефективності в роботі, забезпечити безпеку всіх операцій і достовірність даних. Багаторічна практика дозволила виробити чіткі правила і прийоми банківських операцій, які гарантують завжди ефективні і точні результати.

На операційну техніку в банківських структурах може впливати кілька чинників – розміри установи, кількість виконуваних ним операцій, район (місто) розміщення, площа приміщення, наявність програмних і технічних засобів, кваліфікація працівників і так далі.

У проведенні та організації обліково-операційної діяльності беруть участь фахівці бухгалтерського обліку. Керуючу функцію бере на себе головбух, який несе контролюючі та організаторські завдання. Структурні особливості, склад і цілі бухгалтерії, а також розподіл функцій багато в чому залежить від числа виконуваних банківських операцій, розміру банківської установи і так далі.

При цьому бухгалтерія – лише один зі структурних підрозділів (відділів) банку. Залежно від згаданих вище факторів, в банку може створюватися і ряд інших відділів – обліку, касових і валютних операцій, операцій у національній валюті, відділів цінних паперів і депозитів, кредитний відділ і так далі. При цьому, незважаючи на різноманіття сфер і зон відповідальності, ключову роль в банку відіграє бухгалтерський облік. Саме від нього залежить правильність формування даних про переміщення грошей, а також про джерела їх надходження.

Основна частина банківських операцій – операції, які пов’язані з потоком розрахунків і платежів. Саме ця особливість зумовлюють ряд основних вимог до документального оформлення, зберігання документації, звітності банку і її обліку. Чим вище ступінь безпеки, достовірності та ефективності, тим солідніше він є і тим більше капіталу вдається залучити.

Варто відзначити, що обліково-операційна техніка незмінно пов’язана з автоматизованими системами банку. При цьому сама операційна техніка будується на базі повної комп’ютеризації. Впровадження нових елементів, утримування вже діючих одиниць системи в робочому стані, розвиток автоматизації – все це завдання спеціальних підрозділів банку. Останні, як правило, працюють безпосередньо з бухгалтерією банківської установи. Завдання – проведення технічного обслуговування автоматизованих систем, проведення робіт з адміністрування банківської мережі, створення і підтримання в працездатному стані баз даних, безпеку системи (введення спеціального захисту, обмеження доступу) і так далі.

Організація діяльності операційної техніки побудована на принципі призначення найбільш відповідальних осіб. Конкретні зобов’язання співробітників встановлює головбух банківської установи. При цьому відповідальний виконавець повинен своїми силами оформляти і ставити підписи на фінансових і розрахункових паперах щодо певного кола операцій. Крім цього, діяльність працівників пов’язана не тільки з оформленням розрахунково-фінансових паперів, але і з повним урахуванням проведених банківських операцій.

Розподіл рахунків здійснюється між окремими співробітниками установи з урахуванням номерів балансових рахунків різних порядків (першого і другого). Далі проходить реєстрація в спеціальній книзі із затвердженням з боку головного бухгалтера.

Обов’язкова умова в тому, що позичковий і розрахунковий рахунок одного клієнта повинен вестися лише одним фахівцем банку. Останній обслуговує громадян і підприємства, виступає в ролі представника банку, займається оформленням розрахункових і грошових операцій.

При роботі з документами, що мають паперову форму, відповідальний працівник повинен ставити свій підпис. Таким способом він підтверджує правильність зазначеної інформації щодо бухгалтерської угоди. При роботі на ПК і створення документів в електронному вигляді завдання відповідального співробітника полягає в перевірці правильності оформлення і точності всіх зазначених даних. Тут, як і в випадку з паперовим документом, відбувається фіксація авторства. У спеціальне поле заноситься не прізвище виконавця, а спеціальне кодове позначення. При цьому співробітникові не потрібно нічого робити – відмітка ставиться в автоматичному режимі. У свою чергу, фіксує код пов’язаний з паролем, під яким виконавець починає працювати з системою.

Посилання на основну публікацію