Офшорні інвестиційні фонди

Під офшорним інвестиційним фондом мається на увазі офшорна компанія, що об’єднала грошові кошти фізичних осіб і організацій, які вона вкладає з метою отримання прибутку в придбання нерухомості, цінних паперів або інших майнових прав. Реєстрація фонду в офшорі дає можливість отримувати максимальний прибуток від вироблених інвестицій та оптимізувати податкові виплати.

Як формується структура фонду?

Офшорний інвестиційний фонд, як і будь-яка інша форма організації бізнесу, складається з директорів, об’єднаних в раду, які приймають стратегічні рішення. Однак на цьому закінчується схожість фонду з іншими компаніями, зокрема, корпораціями. Адже у нього немає власників в класичному сенсі цього слова, акціонерів або учасників.

Специфіка фонду полягає в наявності в його структурі таких осіб:

  • Менеджера або керуючого радою, що визначає інвестиційну політику. В його ролі може виступати громадянин або організація, у яких є відповідна ліцензія.
  • Адміністратора, в функції якого входить ведення реєстру отриманих акцій, бухгалтерського обліку господарських операцій, визначення вартості активів, а також спілкування з інвесторами.
  • Депозитарію або зберігача, в ролі якого може виступати як окремий громадянин, так і ціла компанія. Він відповідає за збереження активів, здійснює різноманітні фінансові операції з ними, отримує дивіденди і надає інформацію про свою діяльність адміністратора.
  • Аудитора, який перевіряє діяльність фонду з бухгалтерської точки зору. Необхідно відзначити, що приватні фонди має право не вводити в свою структуру цю посаду.
  • Інвестиційний радник, який надає рекомендації щодо вкладення коштів. Як правило, в цій ролі виступає один з творців або керівників фонду.

Які переваги дає створення фонду?

Установа офшорного інвестиційного фонду має такі переваги:

  • Оптимізація податкових витрат за рахунок розміщення фонду на території офшору.
  • Дотримання конфіденційності щодо участі в діяльності фонду. Як уже згадувалося, у фонду немає формального власника. Відповідно при покупці акцій корпорації їх власником значиться певний фонд, а не конкретна організація чи фізична особа.
  • Можливість відкриття рахунку в банку безпосередньо на ім’я фонду. При цьому інформація про його реальних власників залишається закритою.
  • Можливість уникнути оподаткування при отриманні або передачі грошових коштів. Як правило, для звільнення від фінансових зобов’язань використовуються такі схеми, як благодійний внесок або дарування.

Класифікація фондів

У міжнародній практиці використовуються кілька різних ознак для класифікації фондів. Найпоширенішими вважаються наступні:

За ступенем відкритості розрізняються відкриті і закриті фонди. Основна відмінність між ними полягає в особливостях пайового ціноутворення. Відкриті фонди не лімітують кількість своїх вкладників. Тоді як закритий тип передбачає обмежену кількість паїв, які можуть реалізовуватися через біржу. Їх вартість залежить від ринкового попиту.

Залежно від особливостей статусу інвесторів розрізняють приватні, професійні та громадські фонди. У першого типу формально не має власника, а його діяльність контролюється радою директорів. Кількість паїв і відповідно інвесторів обмежена. Акції професійного фонду розподіляються виключно межу професіоналами. Йдеться про осіб, які вкладають кошти в аналогічні активи або оперують капіталом не менше одного мільйона доларів. Акції публічного фонду можуть придбати будь-які інвестори в необмеженій кількості. Такий підхід зумовив досить суворі вимоги, які пред’являються при установі цього виду.

Для створення фонду використовуються такі організаційні форми, як пайовий траст, компанія або товариство. Найчастіше установа відбувається шляхом створення компанії. Оскільки фонд реєструється в офшорі, то він набуває статусу нерезидента і звільняється від сплати податків, за винятком щорічного збору.

Посилання на основну публікацію