Нова група інституціональних інвесторів

За минулі роки українського ринку цінних паперів виникла нова група інвесторів – керуючі пенсійними накопиченнями і різного роду страховими запасами.

Пенсійна реформа передбачає підключення в пенсії накопичувальної частки, яка передається для інвестування керуючим з метою отримання на неї допоміжного заробітку. Стали найбільш відчутні результати становлення і недержавної пенсійної системи. Для найбільших українських НПФ властива висока концентрація інвестицій їх пенсійних запасів в акції та цінні папери власних засновників і вкладників.

Зростають і страхові запаси, створювані в масштабах гарантування банківських внесків, передані під управління державної корпорації “Агентство по страхуванню внесків” (АСВ). Для того щоб дані кошти не “вжила в їжу” стагнація економіки вони зобов’язані бути ефективно розміщені. Поки що незалежні засоби розташовуються в цінні папери, таким як в корпоративні облігації та акції українських емітентів, зроблених у формі відкритих акціонерних товариств.

Також, одним з інститутів колективного інвестування вважаються кредитні спілки.

Кредитна спілка – це добровільні самодіяльні самокеровані на демократичних засадах з’єднання осіб з метою створення колективного валютного пулу для акумуляції грошей і їх застосування на кредитування виробничих або споживчих цілей або на страхування членів союзу. В даний час кредитна спілка вважається єдиною кредитною організацією, яка зможе дати позику приватній особі на економічно вигідних умовах. Перевагою кредитних спілок вважається їх досить висока надійність завдяки обопільної довіри всередині кредитної спілки та операціями управління і контролю.

Не так давно в Україні був помічений принципово новий вид колективного інвестування – загальні фонди банківського управління (ОФБУ). Вони вважаються аналогом ПІФів і формуються банками. Фондам допустимо інвестувати кошти в похідні цінні папери (ф’ючерси, форварди) і відповідно до цього хеджувати ризики і досягати гарантованого заробітку.

Таким чином, за минулі роки українською економічному ринку жвавими темпами йшло складання різних груп інвесторів, серед яких очевидно превалюють інституційні. З огляду на високу привабливість ринку корпоративних цінних паперів і особливо акцій, зрозуміло, що ці інвестори несуть суворі небезпеки, пов’язані з практикою корпоративного управління емітентів тих цінних паперів, які вони отримують.

Посилання на основну публікацію