Недоїмка

Недоїмка – це сума податку (або сума збору), не сплачена платником у встановлений термін.

Також недоїмкою визнається надмірно відшкодована раніше за рішенням інспекції сума податку, яку контролери виявили в ході виїзної або камеральної перевірки.

У випадках, передбачених законодавством України, на недоїмку нараховується пеня.

Дата виявлення недоїмки

Виявити недоїмку інспектори можуть в рамках контрольних заходів – за результатами камеральної перевірки або виїзної перевірки.

Вона відбивається у відповідних рішеннях, прийнятих за результатами перевірок. Дата таких рішень це і є дата виявлення недоїмки.

Виявити недоїмку може і сам платник податків, наприклад, якщо виявить:

неправильне зазначення в платіжному дорученні номера рахунку казначейства і найменування банку одержувача, в результаті чого податок не надійшов до бюджету;

помилки в обчисленні оподатковуваного бази і суми податку.

Інші правила встановлені для недоїмки у вигляді надмірно відшкодованої раніше суми податку. Датою виникнення зазначеної недоїмки є:

день фактичного отримання платником податку коштів – у разі повернення податку;

день прийняття рішення про залік суми податку, заявленої до відшкодування, – у разі зарахування податку.

Крім того, інспектори можуть виявити недоїмку і поза рамками контрольних заходів, наприклад, порівнявши суми податку, зазначені в деклараціях (розрахунках авансових платежів).

При цьому під днем виявлення такої недоплати потрібно розуміти наступний день після настання терміну сплати податку (авансового платежу), а в разі подання податкової декларації (розрахунку авансового платежу) з порушенням встановлених термінів – наступного дня після її подання.

Для встановлення дати виникнення недоїмки платник податків також може керуватися відомостями, відображеними на його особовому рахунку, який ведеться податковим органом, оскільки вони в будь-якому випадку відображаються на ньому.

Термін стягнення виявленої недоїмки

При виявленні недоїмки в ході податкової перевірки вимога про сплату надсилається протягом 20 робочих днів з дати вступу в силу рішення по проведену перевірку.

Для випадків, коли недоїмка виявляється поза рамками контрольних заходів, термін для направлення вимоги залежить від загальної суми заборгованості (включаючи заборгованість по пені і штрафів):

500 руб. і більше – вимога надсилається протягом 3 місяців з дня виявлення недоїмки;

менше вказаної суми – протягом року з дня виявлення недоїмки.

Мінімальний термін на добровільне погашення заборгованості, зазначеної у вимозі, – 8 робочих днів починаючи з дати отримання вимоги. Однак цей термін на розсуд податкового органу може бути збільшений. При цьому максимальна межа не встановлено.

Після закінчення зазначеного терміну (або терміну, зазначеного в самому вимоги) визначаються терміни на безспірне, а потім і на судове стягнення недоїмки.

Термін для безспірного стягнення заборгованості обмежений 2 місяцями, після закінчення яких податковий орган протягом 6 місяців має право звернутися до суду із заявою про її стягнення в судовому порядку.

Отже, беручи до уваги викладене, максимальний термін, відведений податковим законодавством на стягнення виявленої недоїмки, обчислюється так: початок відліку – дата виявлення недоїмки + час до виставлення вимоги про сплату (3 місяці або 20 робочих днів) + термін на добровільну сплату (8 робочих днів або більше) + час на безспірне стягнення (2 місяці) + час для звернення до суду (до 6 місяців після закінчення терміну виконання вимоги).

Способи стягнення недоїмки

Безспірне стягнення (стягнення без звернення до суду)

У більшості випадків недоїмку ИФНС стягує в позасудовому (безспірному порядку) з банківських рахунків організації або за рахунок належного їй майна.

Для цього ИФНС виставляє організації вимога про сплату податку.

Якщо організація не виконає вимогу про сплату податку в термін, то ИФНС протягом двох місяців з дня його закінчення:

винесе рішення про стягнення податку за рахунок грошей на банківських рахунках організації (електронних грошових коштів). Це рішення протягом шести робочих днів з дня його прийняття ИФНС повинна вручити представнику організації під розписку, а якщо це неможливо – направити організації поштою рекомендованим листом;
направить в банк доручення на списання грошей з рахунку організації і їх перерахування в бюджет. Банк спише гроші з рахунку організації не пізніше одного операційного дня, наступного за днем, коли отримав.
Одночасно з прийняттям рішення про стягнення ИФНС може призупинити операції по банківських рахунках організації.

Якщо грошей на банківських рахунках недостатньо для виконання рішення про стягнення, ИФНС може стягнути податок за рахунок іншого майна організації, в тому числі готівки в касі.

Для цього протягом одного року з дня закінчення терміну виконання вимоги про сплату податку ИФНС може винести рішення про стягнення податку за рахунок майна організації.

На підставі такого рішення ИФНС направляє судовим приставам постанову про стягнення податку, і вони в рамках виконавчого провадження починають займатися стягненням податку.

Зокрема, вони можуть накласти арешт на майно та згодом його примусово вилучити і реалізувати.

Стягнення в судовому порядку

До суду за стягненням недоїмки ИФНС звернеться, якщо пропустить термін для безспірного стягнення.

Звернутися до суду ИФНС може:

якщо пропущено строк прийняття рішення про стягнення податку за рахунок коштів на рахунках організації в банках – протягом шести місяців з дня закінчення строку виконання вимоги про сплату податку;

якщо пропущено строк на прийняття рішення про стягнення податку за рахунок майна – протягом двох років з дня закінчення терміну виконання вимоги про сплату податку.

Посилання на основну публікацію