Моделі формування золото-валютного резерву

На сьогоднішній день прийнято розрізняти 3 економічні моделі, де використовуються різні підходи до формування і використання запасів ЗВР:

  • володарем і відповідно розпорядником ЗВР є тільки Центральний Банк, тільки він приймає рішення про зміни розмірів резерву в будь-яку зі сторін, а також контролює склад ЗВР. Тим самим виконує одну з головних функцій – підтримка курсу нацвалюти. Дана модель присутня в Німеччині і Франції;
  • власником ЗВР вважається Міністерство Фінансів або Державне казначейство. У той час як ЦБ виконує тільки технічні обов’язки – здійснює надійшли розпорядження від вищезазначених органів. Для прикладу така модель існує в Великобританії;
  • змішана модель, яка поєднує в собі два раніше описаних виду. Деякі повноваження має ЦБ, а що залишилися виконує Мінфін і Казначейство. Дана модель присутня в таких країнах, як США, Японія, Росія, Україна та інші.

Вимоги до золотовалютного резерву

Економістами прийнято вважати, що золотовалютні резерви служать як забезпечення національної валюти і можуть гарантувати стабільний фінансовий стан держави в цілому адже вони є свого роду порукою виконання державою своїх зобов’язань.

Резерви, яка поднакаплівает кожна країна, таким чином, є страховими. Вони готові будь-який відповідний момент захистити економіку держави від всіляких фінансових ризиків. Тому до запасів ЗВР виставляють ряд вимог. Найголовніше – їх універсальність. Завдяки такій властивості їх можна застосовувати де завгодно, в будь-якій ситуації і при будь-якій галузі.

Золотовалютні резерви повинні в будь-який момент при необхідності швидко переміщатися в просторі. Будь-яке розміщення запасів відбувається з їх поверненням протягом певного часу. Такий зміст ЗВР потребує певних витратах. Дохід від зберігання запасів ЦБ не отримує, проте при достатній кількості країна може прийняти рішення – видати позики іншій країні під відсотки.

Посилання на основну публікацію