Міжнародна ліквідність – умовний параметр, який характеризує здатність держави в призначені терміни розплачуватися зі своїми зобов’язаннями перед міжнародними партнерами. Тут в першу чергу йдеться про погашення зовнішніх боргів на умовах, які вигідні кредиторам.
Міжнародна ліквідність (з позиції світового господарства) – комплекс джерел кредитування та фінансування всесвітнього грошового обороту, який залежить від достатності міжнародних резервних коштів в глобальній системі валют, що забезпечує стабільне функціонування країни.
Міжнародна ліквідність – показник, який відображає платоспроможність тих чи інших держав на підставі реального обсягу золотовалютних резервів.
Міжнародна ліквідність: структура, функції
Більш широке назва цього терміна – міжнародна валютна ліквідність, адже платоспроможність в першу чергу оцінюється за наявністю валютних резервів. Та й всі розрахунки з кредиторами здійснюються, як правило, готівкою. Сама структура міжнародної ліквідності дуже складна і складається з цілої групи компонентів:
- золотих резервів, які затверджені і підтверджені на офіційному рівні;
- валютних резервів держави;
- позиції резервування в МВФ. Тут мова йде про можливості держави-члена міжнародного валютного фонду автоматично отримувати позику в іноземній гріш в діапазоні 25% від допустимого ліміту МВФ;
- рахунки в Євро, СДР, ЕКЮ.
СДР – це спеціальні права кредитування, які являють собою наявність коштів у держави в безготівковому вигляді. Такий капітал існує виключно в формі запису на рахунку країни в МВФ. Ціна СДР повинна бути розрахована на підставі базової «кошика», в яку часто включені основні валюти.
У 1979 році виникла ЕКЮ – грошова одиниця, яка відноситься до Європейської валютної системи. Вона існує в формі безготівкових записів на рахунках держав-учасників ЄВС. Відмітна особливість ЕКЮ в тому, що він забезпечений реальними активами у формі доларів США або золота, а не тільки солідарністю групи країн-учасниць.
У грудні 1996 року було прийнято рішення про переведення країн ЄС на одну валюту – євро.
Основним параметром, за яким можна судити про міжнародної ліквідності, є відношення двох параметрів – резервів країни в золоті і валюті, а також обсягу імпорту в рік. Цінність даного показника має певні межі, адже він не враховує всі майбутні виплати, наприклад, по некомерційним або фінансових операцій, а також про послуги, які пов’язані з міжнародним рухом кредитних коштів і капіталів.
Одним з основних критеріїв оцінки міжнародної ліквідності, є оцінка платіжного балансу. У ньому відображені зміни обсягів, а також структури резервного капіталу, що мають місце протягом якогось певного періоду часу. При цьому до головних операцій з резервними засобами можна віднести:
– купівлі чи продажу ЦБ іноземних грошових знаків в період проведення інтервенцій на ринку валют. Основне завдання при цьому – нормалізація внутрішнього валютного курсу національної грошової одиниці;
– своєчасне здійснення виплат та обслуговування випущених державних паперів;
– проведення операцій по фінансуванню наявного дефіциту коштів, який виникає в процесі ведення зовнішньоекономічних операцій;
– покриття і обслуговування позик, які були отримані шляхом проведення міжнародних фінансових операцій.
Щоб підтримати належний рівень валютних резервів, ЦБ країни може вдаватися до наступних заходів:
– здійснювати покупку монетарного золота або іноземної валюти;
– компенсувати нестачу резервів шляхом отримання прибутку від угод з банківськими металами або іноземною валютою;
– залучати гроші від міжнародних фінансових структур, приватних кредиторів або іноземних банківських установ.
Міжнародна ліквідність, як один з найбільш важливих параметрів, може виконувати кілька основних функцій:
– фінансових коштів, необхідного для формування ліквідних резервів країни;
– інструменту, необхідного для отримання міжнародних платежів (найчастіше мова йде про компенсацію «фінансових дір» в платіжному балансі);
– необхідних коштів для виконання валютних інтервенцій на міжнародному ринку.