Капітальний зовнішній державний борг

Існують дві основні класифікації державного боргу.

Перша з них пропонує ділити борги на капітальні та поточні. Під капітальною заборгованістю розуміється повна сума неповернених зобов’язань держави плюс відсотки по кредитах, поточна заборгованість – це витрати на погашення зобов’язань позичальника.

Друга класифікація стверджує, що державний борг буває зовнішнім і внутрішнім. Тоді як при внутрішній борг відносини існують між державою і контрагентами (фізичними або юридичними особами), зовнішній борг має на увазі позику однієї держави в іншого.

Капітальний зовнішній державний борг – це повна сума зобов’язань держави, позикодавцем якої є інші країни. Такий борг – важкий тягар для держави, так як доводиться платити високі відсотки. Існує планка: якщо сума відрахувань за зовнішнім боргом вище 20% прибутку від зовнішньоекономічної діяльності, країна вважається боржником і нові позики їй дуже важко залучити.

Управління зовнішнім боргом

Існують наступні методи управління зовнішнім боргом:

1. Консолідація – процес перегляду умов погашення наявної заборгованості. Консолідація може бути проведена за рахунок реструктуризації або рефінансування (тобто кредит гаситься за допомогою нового кредиту).

2. Реструктуризація – зміна умов виданого кредиту. Кредитори змушені йти на реструктуризацію, коли розуміють, що вимога погасити виданий кредит своєчасно призведе до банкрутства країни-позичальника.

3. Конверсія передбачає, що позичальник буде віддавати борг тим способом, який найменш згубний для його економіки. Найчастіший спосіб конверсії – обмін валютного боргу на акції або товари, на які багатий позичальник, або на свою нерухомість.

4. Секьюритизація – конвертація неринкових позик в які звертаються на фінансових ринках активи.

5. Анулювання – відмова виплачувати взяті раніше кредити. Анулювання завдасть непоправної шкоди економічній репутації країни – в подальшому ніхто з кредиторів з таким позичальником співпрацювати не стане.

Посилання на основну публікацію