Історія депозитних вкладів

Слово «depusitum» з’явилося ще в римському праві і означало поклажу, тобто угоду, коли одне сторона (деподент) передає другій стороні (депозитарію) будь-яку цінність для збереження. Як об’єкт для зберігання може виступати будь-яка річ, гроші, дорогоцінні метали і так далі.

Перші депозити з’явилися ще в VI столітті до нашої ери в Стародавньому Вавилоні, коли почався «храмовий» етап банківської системи. Такі заклади отримували прибуток від земель у володінні жителів Вавилона, штрафів і «вкладів». Перед жерцями ( «керуючими» цих храмів) ставилося завдання зберегти отримані кошти і вкласти їх у вигідні напрямки.

Отриманий прибуток спрямовувалася для облагородження приміщень і ще більшого прикраси фасадів і внутрішнього оздоблення. Жерці швидко зметикували перспективи таких починань. Згодом з’явилися депозити в спрощеній формі. Гроші акумулювалися для подальшого обороту та отримання прибутку. Така система проіснувала досить довго. Починаючи з початку XIII століття почалося активне розграбування храмів, і вони припинили існування

350 рік до нашої ери – перші вклади в Стародавньому Римі. Спеціальні особи «argentarii» мали свої заклади, в яких здійснювалися операції з видачі позик і залучення вкладів. Всі угоди фіксувалися в спеціальних книгах. Перші відсотки за вкладами розрізнялися (в залежності від діючого права). У період класичного права депозити приносили 1% річних, в період дії права Юстиніана – 6%, і так далі. Нарахування відсотків на отриманий прибуток було заборонено.

12 століття – поява перших згадок про банкірів Італії.

14-15 століття – кількість купців-банкірів постійно зростає. Вклади приймаються в найбільших містах Європи – Барселоні, Парижі, Лондоні.

16-17 століття – поява перших банків на території Італії. Саме італійці вважаються прабатьками банківської системи.

18-19 століття – період активного розвитку депозитного обороту. З’являються так звані чеки – один з видів кредитних коштів. За своєю суттю чек – це наказ банку видати пред’явнику оного зазначену в документі суму. У той період чеки стали більш популярні ніж монети або паперові гроші.

Кінець 19 століття – прийом перших депозитів в Росії. У 1891 році було три види вкладів:

  • – на зберігання;
  • – на вічний час;
  • – для звернення.

На початку 20 століття загальний обсяг поточних рахунків з фінансових структурах США, Франції і Великобританії перевалює за позначку 65%.

1921 рік – поява Держбанку РРФСР. Незабаром стали відкриватися і приватні банки.

Державний банк РРФСР
1961 – прийняття основ цивільного законодавства Радянського Союзу, в якому згадувалася можливість отримання вкладів від населення і їх зберігання в ощадкасах. При цьому право установки відсотка за вкладами залишалося за Радою Міністрів Союзу.

1964 рік – складання договору банківського вкладу.

1991 рік – реформа цивільного права, внесення змін до договору банківського вкладу.

Посилання на основну публікацію