1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Фінанси
  3. Авансований капітал

Авансований капітал

У сучасній ринковій економіці одна з найбільш значущих економічних категорій – це категорія авансованого капіталу. Джерела і принципи формування авансованого капіталу, раціонального витрачання, дослідження і вимірювання є серйозною проблемою аграрно-економічного сектора. Її рішення дозволило б дати об’єктивну оцінку платоспроможності підприємств, їх фінансово-економічної структури і стану, визначити рівень виробництва, виміряти ефективність роботи підприємства, проаналізувати його всіма доступними методами, і виявити наявність або відсутність можливості збільшення прибутку в співвідношенні із закупівельною вартістю ресурсів.

Щоб ефективно розпорядитися авансованих капіталом за обраними напрямками, необхідно визначитися з економічним поняттям даного явища, провести вірні кількісні вимірювання.

Авансований капітал: суть даної економічної категорії

Щоб повністю розкрити суть економічної категорії авансованого капіталу, потрібно звернутися до теорії виробничих ресурсів (факторів виробництва). Для організації виробництва потрібно якась початкова сума грошових коштів – стартовий капітал, однак самі по собі ці кошти малоефективні. Щоб виробництво запрацювало, необхідно перевести грошові одиниці в ресурсну, виробничу форму. Це можливо здійснити за допомогою закупівлі засобів праці, знарядь, земельних ділянок або нерухомості, за допомогою найму робочої сили, словом, здійснюючи якісь витрати, спрямовані на організацію виробництва.

В результаті виробничої діяльності створюються деякі товари або послуги (нові споживчі вартості), при цьому витрачається певна кількість ресурсів. Цей процес являє собою непряму трансформацію капіталу з грошової форми в товарну. Потім створені споживчі вартості реалізуються, і йде зворотний процес. В результаті капітал знаходить свою первісну форму грошових одиниць. Рух капіталу циклічно, коло не переривається, при цьому авансованих капітал одночасно існує в різних формах, які перетікають одна в одну з часом. Існує три форми: грошова, продуктивна (виробнича) та товарна. Цей цикл пояснює, чому капітал одночасно є частиною виробництва, а інша його частина знаходиться в обігу.

Фонди звернення і авансованих капітал

Фонди звернення – це спеціалізована міра кількості виробничих ресурсів, які вчинили перехід з виробничої сфери в сферу обігу. Вони здатні дати інформацію про функціонування виробництва:

  • про споживання виробничих засобів;
  • силу-силенну прибутку як додаткового продукту, створеного за допомогою робочої сили.

Фонди звернень виступають як самостійний ресурс і здатні впливати на виробничий процес. Вони дозволяють підприємству розраховуватися за поточними витрати (заробітна плата співробітникам, покупка необхідної сировини), а також беруть участь в інвестуванні виробничих фондів.

Потрібно враховувати той факт, що суб’єкт господарювання в умовах ринкової економіки здатний брати участь в різних видах фінансового взаємодії. Так, наприклад, якась частина капіталу може вкладатися в створення виробничих засобів, що знаходяться за межами основної виробничої сфери. В якості таких засобів часто виступають кредитування, придбання цінних паперів, акцій, об’єктів нерухомості, членські внески в різні фонди, відрахування на проекти в соціальній сфері. Цей факт дає можливість для розуміння капіталу як досить широкої економічної категорії. Відомо, що капітал спільно з трудовою силою і землею є основним засобом виробництва і являє собою сукупність засобів, що беруть участь у виробництві. Всі ці ресурси можна об’єднати в одне поняття – авансований капітал, який включає в себе оборотні і основні засоби виробництва, землю і працю. Всі ці кошти мають багато схожих рис, це і послужило причиною для об’єднання.

Виробництво потребує постійного авансування коштів для підтримки процесу виробництва в робочому стані. Але самі по собі вони не становлять великої цінності, вони забезпечують можливість виробництва товару, але не саме виробництво. Щоб налагодити виробничий процес, необхідно забезпечити їх єдність і злагоджена взаємодія. В тому числі спільно з фондами звернення. Метою є, повторимо – створення товару.

Таким чином, авансований капітал можна сприймати як якусь сукупність засобів і ресурсів, що беруть участь в діяльності підприємства і знаходяться в кругообігу. Вони взаємодіють і забезпечують злагоджену роботу підприємства в усіх напрямках його діяльності.

Авансований капітал: структура

Авансований капітал являє собою фінансові активи. Активи – це сукупність ресурсів капіталу, які контролюються безпосередньо підприємством і служать для отримання фінансово-економічної вигоди в майбутньому.

Авансований капітал структурується таким чином: він складається з статей активу балансу і їх співвідношень. Відповідно до П (С) БО авансований капітал представлений трьома розділами:

  • 1) Необоротні активи.
  • 2) Оборотні активи.
  • 3) Витрати майбутніх періодів.

Нематеріальні активи

Нематеріальні активи – основоположна структура необоротних активів. Нематеріальні активи – це незавершене будівництво, створення довгострокового інвестиційного проекту, наявність відстроченої дебіторської заборгованості, податкові відрахування і інші активи, які знаходяться поза основним обороту підприємства. Ці активи оцінюють за переоціненою (первісної) вартості, також розраховується сума зносу. У підсумковий баланс їх включають, розраховуючи залишкову вартість. Потрібно відзначити, що основні засоби балансу також включають в себе суми, отримані на умовах лізингу, а також всі майнові комплекси, взяті в оренду довгостроково. Рентабельність авансованого капіталу безпосередньо залежить від стану нематеріальних активів.

Необоротні активи авансованого капіталу

Ще один ресурс нематеріальних активів – довгострокові інвестиційні проекти. Під цим розуміють такі інвестиції, які мають фінансовий період більше одного року, наприклад, вкладення, що розраховуються за методом участі в капіталообіг інших виробництв. Важливо знати, що ці інвестиції не мають свободи реалізації, простіше кажучи, реалізувати їх можна тільки в певний момент і ніколи більше.

Ще один елемент – довгострокові дебіторські заборгованості. Вони показують суму боргу, який повинен бути погашений фізичними або юридичними особами протягом одного року. Виникає така заборгованість при збоях в роботі операційного циклу. Податкові активи – це відстрочена сума податку на прибуток підприємства, яка може бути повернута в наступні фінансові періоди. Виникає вона при розрахунку різниці між податковою базою та облікової.

Активи авансованого капіталу включають в себе всі існуючі заборгованості, що стосуються ведення фінансової діяльності підприємства, але розраховуються вони не цілком. У баланс включається тільки сума, яка залишається за вирахуванням сумнівних боргів.

Ліквідність фінансових активів

Розділ «Витрати майбутніх періодів» повинен містити інформацію про витрати, які були здійснені в поточному або в попередньому фінансовому періоді, але які будь-яким чином відносяться і до майбутніх періодів ведення звітності. Можна помітити, що перші елементи капіталу розташовуються з урахуванням зростання ліквідності. В даному випадку під ліквідністю розуміють можливість ресурсів підприємства звертатися в готівку кошти з високою швидкістю. Логічно, що найбільшою ліквідністю володіють еквіваленти готівки, а також інвестиційні проекти. Набагато меншу ліквідність представляють запаси знарядь праці, робоча сила та незавершені виробничі проекти. Меншу ліквідність з усіх можливих володіють капітали, що знаходяться поза обороту підприємства, а також незавершені будівельні майданчики і будь-які інші нематеріальні активи.

Необхідність ведення активу балансу

В цілому побудова активу балансу і його вивчення необхідно для того, щоб ведення підприємницької діяльності наближалося до європейських стандартів, а також для можливості в будь-який момент провести об’єктивну оцінку поточного фінансово-економічного стану. У тому числі для того ж використовується побудова пасиву балансу.

Потрібно відзначити, що в країнах з розвиненою ринковою економікою, аграрні підприємства ведуть річну звітність трохи іншим чином. Земля є головним засобом капіталу і сприймається як основа виробничого процесу. Такий підхід дозволяє виробляти більш реальну оцінку поточного фінансового стану, дізнаватися величину авансируемого капіталу, а також розраховувати платоспроможність в довгостроковій перспективі. Наприклад, в Україні в 1999 р був виданий спеціальний указ президента, що дозволяє відображати в звітних документах реальну вартість землі, зайнятої під виробництво. Цей указ був підписаний в рамках програми переформування аграрного сектора внутрішньої економіки. Таке рішення є принциповим, правда потребує деякого доопрацювання, а зокрема вироблення єдиного методу земельної оцінки.

У той же час вітчизняні підприємства не використовують такий підхід. Пояснюється це тим, що засновники підприємств не включали належні їм ділянки землі в статутний фонд. Але навіть, якщо б вони це зробили, то, навряд чи це якимось чином позначилося б на діяльності їх підприємств. До сих пір питання про включення земельних ділянок в баланс залишається відкритим.

ПОДІЛИТИСЯ: