✅Антимонопольна політика держави

Поняття і сутність антимонопольної політики держави

Антимонопольна політика держави – це система заходів, спрямованих на забезпечення добросовісної конкуренції та подолання негативних наслідків діяльності монополій на різних ринках.

До числа основних методів антимонопольної політики держави відносяться:

  • По-перше, обмеження рівня монополії на ринку;
  • По-друге, здійснення постійного державного моніторингу монополії та конкуренції;
  • По-третє, заборона встановлення монопольних цін;
  • По-четверте, підтримка і збереження конкуренції на ринку.

Основним інструментом антимонопольної політики держави виступає антимонопольне законодавство, яке є законодавчо закріпленою системою правил функціонування господарюючих суб’єктів і органів, відповідальних за державне регулювання ринку послуг і товарів.

Державна антимонопольна політика спрямована на досягнення наступних основних цілей:

  • По-перше, формування умов, що сприяють і стимулюють розвиток конкуренції в народному господарстві;
  • По-друге, усунення перешкод, що перешкоджають розвитку конкуренції у сфері законодавства;
  • По-третє, запобігання можливості домінування окремих учасників на ринку;
  • По-четверте, виключення дій монополістичного характеру з боку федеральних органів управління і диктату окремих учасників ринку;
  • По-п’яте, встановлення правового режиму, спрямованого на регулювання відповідальності господарюючих суб’єктів за порушення правил добросовісної та приватної конкуренції.

Зміст державної антимонопольної політики

Державна антимонопольна політика орієнтована на:

  • По-перше, забезпечення інтенсифікації прогресу науково-технічного характеру, що виражається в підвищенні ефективності і скорочення часу на здійснення розробок і впровадження у виробництво їх результатів, що збільшують асортимент, підвищують якість і знижують ціни на товари, роботи і послуги;
  • По-друге, підтримку конкуренції в рамках нормативно-правового поля;
  • По-третє, формування умов, що забезпечують результативну та ефективну конкурентну боротьбу.

Специфіка ринку неминуче забезпечує його прагнення до монополізації, що обумовлено бажанням господарюючих суб’єктів забезпечити своє ефективне функціонування за рахунок захоплення контролю над ринком.

Проявом недобросовісної конкуренції є: підкуп, шантаж, надання споживачеві інформації завідомо неправдивого характеру, приховування відомостей щодо господарської діяльності від контролюючих державних структур, завідомо приховування дефектів від споживачів, промислове шпигунство, підробка продукції конкурентів.

Державна антимонопольна політика покликана створювати умови для здійснення конкуренції на добросовісних засадах та запобігати монополізації ринку.

Антимонопольна політика держави є фактором розвитку національної економіки, вона формує умови для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників і національної економіки в цілому.

Заходи антимонопольної державної політики

Заходи антимонопольної державної політики закріплені на рівні законодавства. Ці заходи покликані припинити і попередити монопольну діяльність, недобросовісну конкуренцію, обмеження, недопущення та інші перешкоди на шляху розвитку конкуренції.

Антимонопольна політика держави включає в себе систему заходів, спрямованих на вдосконалення антимонопольного законодавства, системи оподаткування, приватизації та роздержавлення власності, створення умов для розвитку малого бізнесу, денаціоналізації і так далі.

Система заходів державного антимонопольного регулювання економіки включає:

  • По-перше, адміністративні заходи, до числа яких відносяться квотування, ліцензування, контроль якості, контроль цін;
  • По-друге, правові заходи, до числа яких відносяться законодавчі акти, нормативні акти, що включають в себе інструкції, правила та інше;
  • По-третє, непрямі методи економічного регулювання, до числа яких відносяться дотації, субсидії, кредитування на пільгових умовах, пільги по податках, допомоги;
  • По-четверте, прямі методи економічного регулювання, до числа яких відносять заходи кредитно-грошового регулювання, податкового та бюджетного регулювання, тарифного регулювання і так далі.

Здійснення державної антимонопольної політики покладено на Федеральну антимонопольну службу, яка прагне до створення умов, що забезпечують розвиток конкуренції і вироблення єдиної політики держави в сфері підтримки конкуренції.

Антимонопольна політика в України характеризується досить неактивним характером, що виражається в здійсненні фіксації випадків порушення антимонопольного законодавства.

Антимонопольна державна політика користується наступними інструментами:

  • По-перше, підвищення податків для монополіста, що забезпечує зменшення їх прибутковості;
  • По-друге, стримування рівня інфляції;
  • По-третє, створення системи регулювання цінової політики на товари і послуги за рахунок жорсткого цінового контролю;
  • По-четверте, збереження природних монополій в рамках державної власності;
  • По-п’яте, здійснення контрольно-наглядової діяльності щодо виробництва з боку держави і так далі.

Сучасна антимонопольна політика держави характеризується досить низьким рівнем застосування активних заходів антимонопольного регулювання економіки країни. Антимонопольна політика має позитивний характер, що виражається у формуванні правових основ розвитку конкуренції, але рідко користується практичними інструментами підтримки цієї Політики.

Посилання на основну публікацію