Юм про релігію

При своїх скептичних теоретико-пізнавальних переконаннях Девід Юм повинен був прийти до оригінальним і цікавим поглядам і на питання релігії та етики. І дійсно, цікавлячись релігійною філософією, він відкидав можливість зробити предметом наукового обгрунтування і докази ідеї Бога, безсмертя душі, свободи волі і т. Д. Усі докази буття Божого пов’язані або з ідеєю його субстанциальности, або з ідеєю його ставлення до світу, як причини до дії. Зважаючи чисто психологічного і суб’єктивного значення цих ідей не може бути й мови про їх об’єктивному застосуванні, в сенсі обгрунтування ідеї Божественного буття.

 

Релігія, вважає Юм, виключно справа віри і одкровення. Але якщо так, то власне для науки цікавий тільки одне питання, а саме: яким чином психологічно виникає необхідність для людини релігійних ідей, релігійної свідомості? Філософія Юма однією з перших ясно ставить проблему психологічного дослідження релігійної свідомості і умов зміни позитивних релігій в житті людства. Релігія, на його переконання, має корінь в самій природі людини, в його почуттях і афектах, в його природних моральних потягах. Зміна ж позитивних релігійних віровчень залежить від розвитку людського духу, моральних почуттів і прагнень людини. При таких переконаннях Девід Юм є, звичайно, прихильником і гарячим захисником найширшої, релігійної терпимості, яка доходить навіть до повного індиферентизму, оскільки Юм думав, що для людини, яка досягла вищого морального розвитку, релігійні пружини моральної діяльності стають зайвими. За справедливим зауваженням історика філософії Віндельбанда, Юм абсолютно ігнорував теоретичні потреби, що лежать в основі всякого релігійного світогляду.

Посилання на основну публікацію