Як звали головного бога слов’ян?

На самому початку XII століття невідомий нам російський письменник вперше спробував розібратися в історії тих богів, в яких вірили стародавні слов’яни. Ось що ми можемо прочитати в його творі, яке прийнято називати «Слово про ідолів».
У глибоку давнину виникло уявлення про те, що людина оточений невидимими духами, які діляться на ворожих і доброзичливих. Ще первісні мисливці кам’яного віку приносили жертви добрим богиням Берегиням, які захищали їх від злих духів темряви. Відлуння цього подання дійшли до нас у численних оповіданнях і казках про вампірів.
З плином часу на зміну їм прийшла віра в Рода і Рожаниць. Це були добрі боги, з якими було пов’язане уявлення про плодючості всього живого на землі. Роду приносили жертви для забезпечення гарного врожаю, здорового потомства. Його зображення дійшло до нашого часу на численних вишивках, де часто зустрічається людська фігура з піднятими руками.
Коли з’явилася Київська Русь, то головним богом став Перун, який уособлював уявлення про грозу, грім та блискавки. Він же став богом війни, а отже, покровителем воїнів і князів.
Ось чому святилища, присвячені Перуну, існували в Київській Русі до самого прийняття християнства.

Посилання на основну публікацію