Свідомість і несвідоме. Свідомість і мова

Свідомість – одна з форм прояву нашої душі, при цьому дуже суттєва, сповнена глибокого змісту. Свідомість – це вища, властива тільки людям і зв’язана з мовою функція мозку, що полягає в узагальненому і цілеспрямованому відображенні дійсності, в попередній уявній побудові дій і передбаченні їх результатів, у розумному регулюванні і самоконтролюванні поведінки людини.
Поняття «свідомість» неоднозначно. У широкому сенсі слова під нею мають на увазі психічне відображення дійсності незалежно від того, на якому рівні воно здійснюється – біологічному чи соціальному, почуттєвому чи раціональному, тим самим підкреслюючи його ставлення до матерії.
У більш вузькому і спеціальному значенні під свідомістю мають на увазі не просто психічний стан, а вищу, власне людську форму психічного відображення дійсності.

Розвиток свідомості припускає насамперед збагачення його новими знаннями про навколишній світ і самій людині. Пізнання, усвідомлення речей має різні рівні, глибину проникнення в об’єкт і ступінь ясності розуміння. Звідси повсякденне, наукове, філософське, естетичне і релігійне усвідомлення світу, а також почуттєвий і раціональний рівні свідомості. Відчуття, сприйняття, уявлення, поняття, мислення утворюють ядро свідомості. Однак вони не вичерпують його структурної повноти: воно містить у собі й акт уважності як свій необхідний компонент.

Але жодне довільне дія людини не буває на всіх етапах свого здійснення однаково ясно усвідомленим. У полі свідомості знаходиться насамперед мету. Несвідоме проявляється і в так званих імпульсивних діях, коли людина не дає собі звіту в наслідках своїх вчинків. Відомо, що загіпнотизований людина якийсь час утримує під порогом своєї свідомості вельми сложЯЬю інструкції і реалізує їх, якщо наступають ті об’єктивні умови, при яких 55 вони повинні бути, за вказівкою гіпнотизера, виконані. Під час нормального сну, за відсутності контролю свідомості, в голові людини проносяться картини дійсності. Слід розрізняти два види неусвідомлених дій. До першого виду належать дії, ніколи не усвідомлювали, а до другого – раніше усвідомлювали. Так, багато наших дій, перебуваючи у процесі формування під контролем свідомості, автоматизуються і потім відбуваються вже несвідомо. Сама свідома діяльність людини можлива лише за умови, що максимальна кількість елементів цієї діяльності здійснюється саме автоматично.

У міру розвитку дитини відбувається поступова автоматизація багатьох функцій. І свідомість звільняється від «турбот» про них. Коли ж неусвідомлене або вже автоматизоване насильно вторгається у свідомість, останнє бореться з цим потоком «непрошених гостей» і нерідко виявляється безсилим впоратися з ними. Це проявляється за наявності різного роду психічних розладів – нав’язливих і божевільних ідей, станів тривоги, непереборного, невмотивованого страху та ін.

Свідомість, як ідеальна реальність проявляється через матеріальні форми. Такий матеріальною формою свідомості є мова. Мова є посередником між думкою і предметом, про який ми говоримо. Сам по собі мова являє собою систему знаків, кото позначаються предмети, представлені в словах. Мова не тільки виконує роль знака, але також і грає роль в розумінні людиною світу.
Мова в реалізації своїх функцій становить органічну єдність з свідомістю, проявляє себе таким чином:
розвиненість свідомості припускає одночасно і розвиненість мови та навпаки;
наявність у людини певних знань з якого-небудь питання означає можливість і здатність висловити ці знання в словесній формі;
початок формування свідомості означає одночасно і формування мови і навпаки.

Посилання на основну публікацію