Що таке шабаш?

У багатьох країнах збереглися розповіді про те, що кілька разів на рік відьми збираються на своє свято, який і отримав назву шабашу.
У цьому понятті з’єдналися в єдине ціле легенди про чарах і пережитки найдавніших культів. Але шабаш вважали не просто зібранням відьом з метою прославлення диявола, а й богохульної пародією на християнські обряди. Тому відвідування шабашу розглядалося як тяжкий гріх. Це був таємний змова проти закону і порядку, совершавшийся за підтримки всіх сил зла. Все це було органічною складовою діянь, приписуваних відьмам.
З приводу походження цього слова існують різні версії. Згідно з однією, шабаш (sabbat) – єврейське слово, що позначає сьомий день тижня. З нею пов’язана версія походження від селянського bal masque [маскарад], який і став основою для описів шабашу.
Танці селян часто проходили в суботню ніч, щоб можна було відпочити в офіційно дозволений недільний свято, а ночами – тому що це було єдине вільний час.
У Середні століття з шабашем були пов’язані два традиційних свята друїдів – день Всіх Святих 31 жовтня і Вальпургієва ніч 30 квітня, в пам’ять св. Вальпургії – святий, нібито померлої в Німеччині в 777 р. Н.е. е.
З поданням про grand sabbats (великих шабаші) співвідносилися чотири основних язичницьких свята, внесених пізніше в християнський календар: зимове свято 2 лютого (Стрітення), весняний свято 23 червня (вечір на різдво Іоанна Предтечі), 1 серпня (Преображення) і день св. Фоми (21 грудня).
Зборів відьом на цих або подібних святах нібито відбувалися в таких місцях, як гора Блоксберг близько Граца, Венусберг в центральній Німеччині, Хейберг в Шварцвальді, Блокула у Швеції чи П’є де Будинок у Франції.
Згідно з численними легендами, шабаші проводилися в різних місцях – на перехрестях доріг, у лісах, на нерозораних полях і навіть у занедбаних церквах. Очевидно, що пустельні і віддалені місця вибиралися тому, що з ними завжди пов’язувалися легенди про діяльність нечистої сили.
Щоб відвідати шабаш, відьми здійснювали спеціальні приготування: натиралися літальної маззю, що сприяла переміщенню, і летіли на розщепленої палиці або мітлі. Іноді вони літали і на тварин: козла, барана, коня або собаці.
Шабаш завжди проводився по строго заданому ритуалу. Президентом зборів був диявол, який сидів на троні в якомусь жахливому обличчі козла або собаки. Всі наближалися до нього, щоб висловити свою повагу.
У російській літературі численні легенди про шабаші були використані багатьма письменниками: відзначимо повість М. В. Гоголя «Вій» і роман М. Булгакова «Майстер і Маргарита».

Посилання на основну публікацію