Що таке міфографія?

В античній літературі жанром позначали твори, які мали поруч стійких відмітних особливостей. Один з таких жанрів отримав назву міфографія – короткий перекладення античних міфів.
У другій половині V століття до нашої ери Геродот з Гераклеї першим спробував перекласти грецькі міфи і склав дві збірки. В одному з них він зібрав всі міфи про Геракла. Геродота привернув герой, на честь якого був названий його рідне місто, і він захотів познайомити з ним і інших людей.
У другій книзі – «Аргонавтікі» – були зібрані короткі перекази міфів, присвячені аргонавтам. В якості першоджерел укладач використав стародавні епічні поеми. Геродот не ставив перед собою ніякої спеціальної мети, він просто хотів розважити читача і повідомити йому пізнавальну інформацію. З часом стало ясно, що Геродот до того ж допоміг зберегти давні записи, оскільки деякі давньогрецькі тексти не дійшли до нашого часу у вигляді оригіналів.
Як окремий літературний жанр міфографів склалася пізніше. Першу класифікацію (наукову систематизацію міфів) ми зустрічаємо у Каллімаха, грецького поета і вченого, який жив на рубежі IV-III століть до нашої ери і працював в Олександрійській бібліотеці.
Протягом декількох років Каллимах становив каталог рукописів, що зберігалися в бібліотеці. Серед них знаходилося безліч записів міфологічних оповідей. Каллимах вирішив їх систематизувати, переписавши оповіді і розсортувавши їх по містах, в яких відбувалася дія тих чи інших міфів. Так був створений об’ємна праця, названий «Історичні пам’ятки». Він складався з кількох розділів, про зміст яких можна судити по заголовкам: «Заселення міст і островів», «Про мавок», «Зміна імен».
Після смерті Каллімаха його справу продовжили кілька учнів: Истр, Філостефан і Лисимах з Олександрії. Вони склали працю «Фиванские історії», в якому організували тексти за тим же принципом.
Розроблена Каллімаха і його учнями методика стала відома за межами Олександрії. У різних містах з’являються збірки міфів, пов’язані з ними або з оточуючими районами. Їх авторами зазвичай ставали уродженці тих місць або ті, хто спеціально займався збором подібних матеріалів. Автором «Критської міфології» був Динарх, житель острова Крит, «Місцевих міфів» – демотов з острова Андрос. Неант, житель Кизика, зібрав звід міфів, пов’язаних з найбільшими грецькими містами.
Найбільш великий труд – «Міфологічна бібліотека» – був складений афінським вченим Аполлодором. Він не просто зібрав всі відомі йому міфи, але й запропонував оригінальну методику систематизації творів. Аполлодор наполягав на тому, щоб тексти збиралися в одному виданні, а потім розташовувалися в алфавітному порядку.
Сам Аполлодор, ймовірно, народився в Олександрії, пізніше навчався у філософа Панетия і граматика Аристарха. В Олександрії він склав свій найбільший праця – двадцатічетирехтомний звід «Про богів». Потім Аполлодор переїхав до Пергаму, а звідти – до Афін, де і склав свій найвідоміший твір – «Міфологічну бібліотеку».
Аполлодор класифікує міфи за принципом родоводу. Він простежує родинні зв’язки кожного персонажа і розташовує тексти так, щоб отримати зв’язну розповідь про історію кожного роду. Відкривається працю обширним розділом про походження світу та історії Зевса.
Сюжети наводяться в короткому авторському викладі, всі непотрібні подробиці опускаються.
Представлена ​​Аполлодором методика привернула увагу інших укладачів, його праця був переведений на латинську мову. У 1555 році “Міфологічну бібліотеку» вперше видали типографським способом.
У Росії працю Аполлодора також не залишився непоміченим, його перевели за указом Петра I, і в 1725 році «Міфологічна бібліотека» вийшла з друку.
У передмові один із провідних письменників того часу Феофан Прокопович пише, що Петро спеціально з’ясовував, «звідки язичники виробляють початок суєтного свого багатобожжя і чи є про те якась язичницька історія». Дізнавшись про існування праці Аполлодора, російський цар розпорядився перевести його, «щоб ознайомити російських людей з невідомою їм культурою».
Найвідомішою вітчизняною обробкою грецьких міфів вважається книга А. Куна «Що древні греки розповідали про своїх богів і героїв». Вперше з’явившись в 1905 році, вона перевидавалася більше 50 разів. Кун не тільки зібрав давньогрецькі міфи, але й відновив наявні в них прогалини за допомогою праць давньогрецьких істориків і літературних творів. Таким чином Куну вдалося скласти практично повний звід міфів, легенд і переказів, поширених в Стародавній Греції.

Посилання на основну публікацію