Що таке джихад?

В ортодоксальному ісламі джихад розуміють як війну за торжество ідей ісламу. Вже пророк Мухаммед, який жив у VI столітті нашої ери, усвідомлював, що неможливо поширювати іслам без військових зіткнень.
У Корані ми зустрічаємо вказівку на те, що боротьба за віру є священним обов’язком кожного мусульманина, здатного носити зброю. З часом богослови розвинули поняття джихаду і до X-XI століть створили вчення про священну війну, яка розумілася як подвиг в ім’я віри.
Вважається, що великий джихад може бути оголошений лише в тому випадку, коли мусульмани піддаються нападу ззовні. Але історично під джихадом розуміється будь збройний виступ проти ворогів мусульманської віри.
Концепція джихаду дозволяє підвести ідеологічну основу під будь-яке вторгнення в суміжні країни, де не сповідують іслам. При цьому всі учасники джихаду вважаються праведниками, їх смерть сприймається як прояв вищої благодаті Аллаха.
Об’єктом джихаду стають не лише люди, а й матеріальні ресурси, які знаходяться в розпорядженні немусульман.
У Середньовіччі ідеологія джихаду передбачала поділ усіх ворогів віри на дві категорії – язичників і людей Писання. До першої групи належали всі ті, хто сповідує політеїстичні релігії. До другої – іудаісти і християни.
Язичники не можуть вступити на праведний шлях, після війни вони стають рабами. У багатьох ісламських країнах захоплені під час джихаду чоловіки оголошувалися Асар (полоненими). Мусульманські вожді вільні були віддати їх смерті або звільнити за викуп.
Іудаїсти і християни здатні змінити віру і стати Зімма (іновірцями), зобов’язаними платити особливий податок – джизію. Що визнали іслам військовополонених не вбивали. Їх перетворювали на рабів, а через деякий час відпускали на волю.
В ісламських державах концепція джихаду здавна використовувалася для освячення загарбницьких воєн. На периферії ісламського світу склався інший погляд на джихад. Замість релігійної війни частіше говорять про газават – набігах, що здійснюються в ім’я торжества віри. Зокрема, в 20-30-і роки XX століття діяльність боротьба багатих землевласників (басмачів) проти Радянської влади в Середній Азії розглядалася як газават.
В кінці 90-х років XX століття вчення про джихад використовувалося для обгрунтування створення незалежних ісламських держав.
У країнах Північної Африки і в Саудівській Аравії джихадом вважається боротьба з посухою, зрошувальні роботи, діяльність з ліквідації неписьменності.
У широкому сенсі джихад трактують і як зусилля, що вживаються для досягнення економічної та військової могутності. У сучасному Іраку протистояння американської агресії під час операції «Буря в пустелі» розглядалося як джихад.

Посилання на основну публікацію