«Російський космізм» як філософський напрямок

З усіх напрямків російської філософії в радянський період найбільшого злету досягла філософія космізму. Її основоположниками були Вл. Вернадський і К. Ціолковський.
Ціолковський не вважав себе віруючим і відкидав наявність двох начал у Всесвіті: матеріального і духовного.

Звертаючись до розгляду матерії, Ціолковський висував три початку або принципу: час, простір і сила. Ці поняття є передусім «елементами суджень», і від того вони цілком суб’єктивні. Без матерії не існує ні часу, ні простору, ні сили, і навпаки.

Головним для Циалковского було вчення про монізмі матерії. Його матерія, а значить і атом, оживив разом, діє за законами не тільки фізичного, а й психологічного світу. На його думку, не можна допустити, щоб чутливої визнавалася тільки частина Всесвіту, тобто власне жива матерія. Але з цього зовсім не випливає, що людина відчуває і пізнає світ як і все інше. Чутливість Всесвіту знаходить вихід у двох вимірах: кількісному і якісному. З цієї точки зору, всі тіла – живі і мертві – мають однаковою за якістю, але різної за кількістю ступенем дратівливості.
Так як «атом завжди живий», отже йому властиве почуття радості і страждання, більше того, до її сутності відноситься й саме «я» – свідомість і розум. Розум, заснований на «егоїзмі атома», доводиться до досконалості в людських істот. На думку Ціолковського, розум повинен прагнути не тільки до самовдосконалення, а й до вдосконалення навколишнього світу. Це свого роду суд, але «суд не страшний, а милостивий і вигідний для недосконалих»; адже після їх безболісного природного вмирання без потомства вони згодом знову оживають для кращого життя. У кінцевому рахунку перетвориться не лише все людство, а й сутність атома, який перестане виділяти імпульси недосконалості. Атоми будуть з’єднуватися тільки в. розумних і свідомих істот, або ж в тілах,. удосконалених розумом.

Фундаментальне відкриття Вернадського – усвідомлення того, що сучасна епоха ознаменовується переходом від біосфери до ноосфери.
Біосферу Вернадський визначив як область Землі, охоплену живою речовиною (сукупністю живих організмів).

Найважливішою ознакою різнорідності біосфери служить те, що в живій речовині процеси протікають інакше, ніж в кістковій матерії, особливо якщо розглядати їх в аспекті часу. У живу речовину вони йдуть в масштабі історичного часу, в кістковому – у масштабі геологічного.
Першорядну роль у справі повного заселення біосфери людиною належить розвитку наукової думки і нерозривно пов’язаним з цим успіхом техніки пересування і мислення, можливостям миттєвої передачі думки на відстані. Людство все більше стає неподільним і єдиним. Все це свідчить про новий перехід біосфери в ноосферу. На цій стадії людство, як єдине ціле, охопить всю земну кулю і остаточно вирішить питання про кращий устрій життя. Оптимістичний ідеал ноосфери наводив Вернадського на поняття про нову етики для нового людства, пов’язаного з науковим прогресом.

Посилання на основну публікацію