Росцелін

Про середньовічному філософа-номіналістів Росцеліна, який жив близько 1050 – 1125, уродженця Бретані, ми знаємо лише зі слів Іоанна Солсберійского. Цей учений діалектик, всупереч думці Платона про двох реально існуючих світах – ідей і речей – вважав всілякі загальні поняття, ідеї (genera et species) просто порожніми звуками, – voces, nomina. На думку Росцелина, колір не існує окремо, а є поняття, пов’язане з поданням про який-небудь тілі, мудрість не реально існуюча річ (res), а тільки синонім душі. Росцелин вважав, що насправді ідей немає, а існують тільки відчутні індивідуальні предмети. Навіть уявлення про емпіричних ознаках, які ніби нерозривно пов’язані з відчутним предметом, Росцелин відкидає, всупереч Арістотелем. Так як абстрактні уявлення для нього тільки імена, потinа, то і теорію його назвали номіналізмом. Двома головними течіями середньовічної філософії були номіналізм і реалізм, і Росцелин може вважатися засновником першого, духовним батьком середньовічних номіналістів.

Церква не звернула б на вчення Росцелина уваги, якби він не поспішив застосувати свою теорію до судження про найважливіший християнському догматі. Якщо, як думав Росцелин, загальні поняття, роди і види тільки слова, а насправді існують лише індивідуальні речі, то як розуміти догмат про Святу Трійцю, догмат, який для реалістів дуже ясний? Або три Божественних особи це три індивідуальні речі, окремі й самобутні, як три ангела, три душі, які не можна поєднувати в одному поданні про божество в трьох особах, або ж вони суть єдиний Бог? В останньому випадку може з’явитися ще більша незручність, бо з’являється один божественний індивідуум, і, отже, якщо Син втілився, то надолужити увазі, що і Отець і Дух втілилися. Так як останнє припущення безглуздо, то доведеться зупинитися на першому, т. Е. Впасти в єресь. І Росцелин мимоволі впав у неї внаслідок свого логічного процесу. У 1092 на Суассонська соборі Росцелин був проклятий, а з ним накладено прокляття і на всю теорію, представником якої він з’явився. Супротивники ж номіналістів, реалісти були взяті під заступництво церкви, якій вони давали ключ до ортодоксального і науковому з’ясуванню догматів.

Посилання на основну публікацію