Роботи Фейєрбаха – коротко

Першою значною філософською роботою Людвіга Фейєрбаха була «Історія нової філософії від Бекона до Спінози» (перший том, 1833). Тут ще ясно відчувається вплив гегельянства, проте вже зароджується головний для Фейєрбаха питання – про ставлення філософії до релігії. Перший том «Історії нової філософії» пізніше був доповнений двома іншими, присвяченими Лейбніцу (1837) і П’єру Бейлю (1838). Вчення традиційної теології про безсмертя тут вже відкидається, як і в ранній анонімної роботі Фейєрбаха «Думки про смерть і безсмертя» (1830). Коли ім’я її автора стало відомим, Фейєрбах назавжди втратив можливість бути професором. У томі, присвяченому Бейлю, Фейєрбах відкрито схиляється до атеїзму і починає формулювати головні основи своєї психологічного трактування релігії. Він детально викладає її у двох своїх наступних відомих роботах: «Філософія і християнство» (1839) і «Сутність християнства» (1841). У творах більш пізнього періоду: «Необхідність реформи філософії», «Основи філософії майбутнього» (1843), «Сутність релігії» (1845) і «Читання про сутність релігії» (1851) Людвіг Фейєрбах ще більш радикально розвиває сенсуалізм, натуралізм і антропологізм. Він вже схиляється до матеріалізму (його відомий вислів «людина є те, що він їсть»), до якого разом з ним і незалежно від нього схилилися і багато інших представників лівого гегельянства.

Філософські та релігійні ідеї, викладені в роботах Фейєрбаха, зробили сильний вплив на Маркса, Енгельса та інших духовних вождів німецької соціал-демократії (докладніше – див. В статті Маркс і Фейєрбах). Видатний російський філософ С. Булгаков писав, що якщо в Маркса німецький матеріалістичний соціалізм має свого політеконома, то Фейєрбах є його богословом і філософом.

Посилання на основну публікацію