Предмет філософії техніки

Філософія техніки стала набувати статус самостійної філософської дисципліни в 60-і рр. XX сторіччя. Проте термін «філософія техніки» почав вживатися значно раніше. У 1877 р У Німеччині з такою назвою вийшла книга Е. Каппа. З аналогічною назвою виходила на початку XX століття книга російського інженера П.К. Енгельмейера. Той факт, що філософія техніки починає інтенсивно розвиватися буквально в останні десятиліття, пояснюється просто: роль техніки в житті сучасного суспільства і людини стала настільки велика і настільки неоднозначна, що доводиться серйозно замислюватися про її істоту і прийдешніх можливі наслідки її використання. У філософії техніки склалося два основних напрямки. Одне з них акцент робить на методологічних проблемах техніки та технічного знання. Воно склалося в руслі неопозитивізму і досліджує техніку з позицій сцієнтизму (від англ. Слова science – наука). Інший напрямок на передній план висуває антропологічні і духовноценностние проблеми, що виникають у зв’язку з технікою. Воно розглядає феномен техніки як онтологічну або як одну з найгостріших соціокультурних проблем. У даному ракурсі філософія техніки представлена ​​в німецькому екзистенціалізмі (М. Хайдеггер, К. Ясперс), у О. Шпенглера, Н.А. Бердяєва, П.А. Флоренського, Л.Мемфорда, Ю. Хабермаса, П. Козловські, А. Гелена та інших мислителів.
Об’єктом вивчення філософії техніки є:
1) технічні пристрої (артефакти), розглянуті з точки зору їх ролі і значення в житті людини та суспільства;
2) специфіка технічного знання. Наука і техніка: їх взаємна детермінація;
3) людська діяльність, що задається технічними пристроями. Вплив техніки і технологій на фізичну природу, душевний лад і духовний вигляд людини;
4) інженерна діяльність з проектування, створення та експлуатації техніки. Роль гуманітарних аспектів інженерної діяльності.
Предметом філософії техніки, з нашої точки зору, є, по суті, тріада: людина – техніка – мир. Філософія техніки досліджує роль техніки і пов’язаного з нею технічного знання на розвиток людської особистості, суспільства і всієї природного середовища.
Ключовим і вихідним для філософії техніки є, безумовно, поняття техніки. Слово «техніка» грецького походження (tehne) і спочатку означало мистецтво, вміння, майстерність, проявляється людьми в різних сферах діяльності. У сучасній мові слово «техніка» має два основних значення. По-перше, техніка – це родове поняття по відношенню до всяких знаряддям, пристроїв, інструментів, агрегатів, машин, що підсилює фізичну або інтелектуальну міць людини. По-друге, техніка – це способи діяльності, що забезпечують успішне виконання конкретних цілей і завдань. У цьому плані техніка охоплює надзвичайно широкий спектр людської діяльності. Можна, наприклад, говорити про техніку гри на музичних інструментах, про техніку ведення м’яча у футболі, про агротехніку, про техніку віршування або філософствування і т. Д. І т. П. Таким чином, у понятті техніки виділяється матеріально-предметний і операціонально- функціональний аспекти, які, безумовно, пов’язані один з одним і взаємно детермінують один одного. Лопата, екскаватор з механічним керуванням та землерийна машина, оснащена комп’ютером, зрозуміло, задають і різні способи діяльності відповідним працівникам. З іншого боку, характер цілей і завдань, що стоять перед людиною, визначають якість використовуваних їм інструментів і машин. Для будівництва землянок потрібні були одні знаряддя праці, а для зведення хмарочосів потрібні зовсім інші технічні пристрої та технології. До речі, поняття техніки і технології не є тотожними. Під технологією звичайно розуміють технічний пристрій або сукупність технічних пристроїв, що розглядаються з точки зору процесу та результату їх функціонування.
Ми сконцентруємо свою увагу в основному на антропологічному аспекті філософії техніки, бо саме він нині набуває гостроти і значимість для доль людської цивілізації.

Посилання на основну публікацію