Поняття знання. Знання та інформація

Вихідним в гносеології (теорії пізнання) є поняття знання. Щоб визначити будь-яке поняття, його потрібно підвести під інше, більш загальне поняття. Для знання таким, ширшим поняттям буде “досвід”. Досвід – це щось, пережите людиною і суспільством (індивідуальний і суспільний досвід). Однак, далеко не всяке зміст досвіду – є знання, а тільки те, яке можна передати за допомогою мови. Бувають природні і штучні мови. Мова – це знакова система. Але там, де є знак, є і значення. Значення – це саме те, що являє цілком конкретну цінність для людини. Знання – це позитивна чи негативна цінність. Не всяке знання є благо і користь для людини і суспільства. Одна справа – читати Біблію, “Війну і мир” Л.Н. Толстого і зовсім інша – “Майн кампф”, “Короткий курс історії ВКП (б)” або книги по окультизму. Якщо знак сприймається чуттєво, то значення, укладає в собі сенс того чи іншого предмета і явища, вимагає розуміння. Розуміння – це тлумачення значення, укладеного в знаку. Ми розуміємо за допомогою розуму. Розум як здатність розуміння володіє кількісною стороною і якісною. Кількісна сторона розуму відображає його операциональную здатність, т. Е. Вміння розв’язувати задачі. Розум, розглянутий під таким кутом зору, тотожний інтелекту. Якісну сторону розуму складає його індивідуально-особистісна забарвленість, своєрідність і унікальність. Розум кожної людини специфічний. Одна людина прекрасно мислить образами, інший – добре вирішує математичні задачі, третій – легко орієнтується на місцевості і т. Д. Якісна сторона розуму найбільш повно виражається в понятті мудрості. Мудрість, за визначенням, Ф. Іскандера, є “розум, настояний на совісті”. Совість передбачає свідомість людиною свого деякого недосконалості, в тому числі і в сфері пізнання. Мудрість – це розум, який усвідомлює свої межі. Заява Сократа: “Я знаю, що я нічого не знаю” є вища свідчення його мудрості. Справжня мудрість не сприймає гордині, розум же без мудрості зарозумілий, притязает на всезнання і … служить джерелом помилкових рішень, або, як кажуть у народі, дурості.
Отже, знання – це індивідуальний і суспільний досвід, що передається за допомогою мови (єдність знаків і значень), що вимагає розуміння розумом, який володіє кількісної та якісної характеристикою (інтелектом і мудрістю).
Знання і інформація відноситься один до одного як пересічні поняття. Не всяке знання – інформація і не всяка інформація – знання. Інформація – це спосіб існування і засіб, що активізує діяльність складних динамічних систем (кібернетичних систем), що мають здатність саморегуляції і самоврядування. Кібернетичними системами є рослини, тварини, деякі машини і людина. Але людина є щось незмірно більше, ніж кібернетична система. Для сприйняття, переробки та використання інформації не обов’язково наявність свідомості і, тим більше, розуму. Знання ж є зміст людської свідомості. Однак і не всяке знання є інформація. Інформація – це відбите різноманітність або, інакше кажучи, новина, яка змушує кібернетичну систему до саморегуляції. Заєць, який побачив вовка, біжить від нього. Квітка під впливом сонячного світла розпускається. Холодильник при досягненні певного температурного режиму автоматично відключається, а потім знову включається зі зміною параметрів температури. Інформація часто невіддільна від певного матеріального носія, знання ж завжди ідеально.

Посилання на основну публікацію