Патристика: суть вчення і основні представники

Середні століття, що охоплюють майже тисячоліття (з V по XV ст.), Світоглядно пронизані християнськими уявленнями про суще. У IV в. «Слово Боже» було проголошено офіційною релігією, що дозволило її прихильникам боротися з язичниками за затвердження нових цінностей. Християнство дає нову інтерпретацію суги Природи, Знання і Віри. Якщо для язичника природа самоцінна, самодостатня і божественна, то для християнина Бог первинний, він поза природи, яка їм сотворена. Істинне буття – Бог, інше – його творіння. Всевишній створив світ з нічого завдяки своїй всемогутності. Такий світогляд називається креаціонізму (лат. creatio – творіння, створення). Тлумаченням вихідних положень Біблії займалися так звані отці церкви, діяльність яких з обгрунтування християнства у філософії називається патристикою.

Патристика – перший етап, початок концептуалізації текстів Біблії. Щоб послання Христа стало частиною нової інтелектуальної традиції, необхідно було зібрати численні тексти, матеріали, документи, які з’явилися з середини I ст. н.е., відокремити істинні, справжні тексти від несправжніх, виробити канони, пояснити розбіжності між різними книгами і т.д. Всі ці та інші численні проблеми композиційного, термінологічного, змістовного характеру вирішували батьки церкви.
Найяскравішим представником патристики був Аврелій Августин. Августин (354-430) – видатний мислитель. вписав заключні сторінки в історію духовної культури Риму і всієї античності своїми численними працями і заклав потужний фундамент релігійно -філософської думки середньовіччя. Він був натхненником численних і різноманітних ідей і течій в області не тільки богослов’я і загальної філософії, а й наукової методології, етичних, естетичних та історіософських поглядів.

Августин вважав гідним пізнання такі об’єкти, як Бог і душа: буття Бога можлива вивести з самосвідомості людини, тобто шляхом умопостіженія, а буття речей – з узагальнення досвіду. Він аналізував ідею Бога в співвідношенні з людиною, а людину – у ставленні до Бога. Він здійснив найтонший аналіз життєвого шляху людини – розробив філософську антропологію. Душа, згідно з Августином, – нематеріальна субстанція, відмінна від тіла, а не проста властивість тіла. Вона безсмертна. У вченні про походження людських душ Августин коливався між ідеєю передачі душ батьками разом з тілом і ідеєю креаціонізму – творіння душ новонароджених Богом. Креаціонізм (творіння), сформульований у Священному писанні, осмислюється і коментується найбільшими мислителями Августин розглядає Бога як нематеріального Абсолют, співвіднесений зі світом і людиною як своїм творінням. Августин настійно протиставляє свої погляди всіх різновидів пантеїзму, тобто єдності Бога і світу. Бог, по Августину, надприрода. Світ, природа і людина, будучи результатом творіння Бога, залежать від свого Творця.

За Августином, християнський Бог цілком опанував долею, підпорядкувавши її своєю всемогутньою волі: вона стає промислом, приреченням його. Стверджуючи принцип безтілесності Бога, Августин виводить звідси принцип нескінченності божественного початку. Якщо Бог, говорить Августин, «відніме від речей свою, так би мовити, виробляє силу, то їх так само не буде, як не було перш, ніж вони були створені» («Про град Божий». XII. 25). Спираючись на тексти Святого Письма, де говориться про доброту Творця, Августин доводив, що все створене ним у тій чи іншій мірі причетний до цієї абсолютної доброти: адже Всевишній, здійснюючи творіння, запам’ятав у тварному певну міру, вагу і порядок; в них вкладені позаземної образ і сенс. У міру цього в природі, в людях, в суспільстві укладено добро.

Великий вплив на подальшу християнську філософію зробило вчення Августина про божественної благодаті в її ставленні до волі людини і про божественне приречення. Суть цього вчення полягає в наступному: без зумовленою божественної благодаті людина не може мати доброї волі.

Author: Олександр
Фанат своєї справи і просто крутий чувак.