Особливості розвитку російської філософії

В якості самостійного духовного явища про російської філософії може йти мова, починаючи з кінця XVIII – початку XIX в. У широкому сенсі російська філософія цього періоду є продуктом взаємодії самобутніх ідей російського православ’я і погляди французьких філософів епохи Просвітництва. У XIX в. російська філософія формувалася при помітному вплив Шеллінга і Гегеля (Веланський, Давидов), а пізніше позитивізму і матеріалізму (Киреевский, Бєлінський, Герцен, Бакунін). Останній в результаті генезису своїх взгяда став ідеологом російського анархізму. Серед послідовників матеріалізму і позитивізму – Н.Г. Чернишевський, П. Лавров, М.М. Філіппов. Перша спроба пов’язати марксизм з російською філософією була зроблена В.Г.Плехановим. В кінці XIX в. починає формуватися російська містично – релігійна філософія. Спочатку вона отримала відображення в творах Л.М. Толстого, Ф.М. Достоєвського. Останній дав філософсько – психологічний аналіз прикордонних ситуацій. Прийнято вважати, що він є предтечею екзистенціалізму. Перші відомі за межами Росії представники російської православної філософії – В. Соловйов і П. Флоренський. Соловйов сформувався як філософ під впливом Канта і прийшов таким чином до виправдання містичного християнства. Завдяки цим філософам детальну розробку отримали такі етико – релігійні поняття як «соборність», «софійність», «всеєдність» і «спільна справа». Близько за поглядам до них стояв П.Я. Чаадаєв.

Релігійний філософ Лев Шестов був близький до екзистенціалізму. Подальший розвиток російської філософії пов’язано з трьома основними напрямками: психологічним (рефлексологія Бехтерєва і Павлова), теософська – містичним, в особі російського космізму Є. Бловацкой і етичним вченням Н.К. Реріха, яке було в найбільш повному вигляді викладено в його творі «Жива етика». Міждисциплінарні дослідження на стику філософії та методології природознавства здійснив В.І. Вернадський. Він розвинув поняття ноосфери, введене в науку Тейяр де Шарденом.

Посилання на основну публікацію