Німецька класична філософія

Матеріалізм XVII-XVIII ст. при всій його прогресивної історичної ролі відрізнявся тим недоліком, що розглядав світ метафізично. В кінці XVIII – початку XIX ст. передові представники природознавства у філософії вже стали в тій чи іншій мірі долати метафізичний спосіб мислення. Все більш пробивала собі дорогу ідея розвитку природи і суспільства. У критиці метафізичних поглядів і в теоретичній підготовці діалектичного методу значну роль відіграли представники класичної німецької філософії – І. Кант, І.Г. Фіхте, Ф.В. Шеллінг, Г.Ф. Гегель.
Важливу роль у формуванні німецької філософії зіграли досягнення природознавства і суспільних наук: стали розвиватися фізика і хімія, просунулося вперед вивчення органічної природи. Відкриття в галузі математики, що дозволили зрозуміти процеси в їх точному кількісному вираженні, навчання Ламарка про обумовленість розвитку організму навколишнім середовищем, астрономічні, геологічні, ембріологічні теорії, а також теорії розвитку людського суспільства – все це з усією гостротою і неминучістю висувало на перший план ідею розвитку як теорію і метод пізнання дійсності.

Посилання на основну публікацію