✅Німецька класична філософія – загальна характеристика

У західноєвропейській і вітчизняній філософській традиції німецька класика являє собою одну з найпопулярніших і розроблених тем. Багато течії західноєвропейської філософської думки ХІХ – ХХ ст., такі як марксизм, неокантіанство, трансцендентальна феноменологія, абсолютний ідеалізм, критичний раціоналізм, являють собою розвиток ідей:

  • Канта.
  • Фіхте.
  • Шеллінга.
  • Гегеля.

Серед науково-дослідних робіт західних мислителів, присвячених німецької класичної філософії, слід виділити праці:

  • К. Фішера.
  • В. Віндельбанда.
  • Е. Кассірера.
  • М. Хайдеггера.
  • А. Кожева.

Відносно російської філософії можна сказати, що її виникнення пов’язане з переосмисленням класичної спадщини. Так, перша філософська система в Росії, створена Володимиром Соловйовим, багато в чому зобов’язана своїм виникненням вчення німецького мислителя Ф. В. І. Шеллінга.

Практично всі представники так званого «золотого століття російської філософії», що припав на рубіж ХІХ-ХХ ст., Віддали данину вивченню та переосмисленню німецької класики. Найбільш яскравими роботами, присвяченими даному періоду розвитку філософії, стали праці:

  • Соловйова.
  • А. Введенського.
  • Б. Яковенко.
  • І. Ільїна.

У радянський період дослідження спадщини І. Канта, І. Г. Фіхте, Ф. В. І. Шеллінга, Г. В. Ф. Гегеля здійснювалася такими прекрасними істориками філософії, як У Ф. Асмус, П. П. Гайденко, А. В. Гулига, К. А. Сергєєв, Я. А. Слінін. Багато уваги даному періоду історії філософії приділялася і в різних навчальних виданнях.

Фактично кожен з перерахованих мислителів і дослідників відстоюють певний спосіб розуміння німецької класичної філософії. Ці способи інтерпретації класичної спадщини пропонують часом не тільки суперечливі оцінки навчань представників даного періоду історії філософії, але й іноді не погоджуються у визначенні його хронологічних меж.

Тому наявність величезного числа наукової та навчальної літератури в поєднанні з обмеженістю навчального часу робить вельми актуальним питання про метод викладу навчань представників німецької класичної філософії.

У зв’язку з цим представляється необхідним пожертвувати всебічним викладом систем Канта, Фіхте, Шеллінга і Гегеля на користь простежування однієї зі сполучних тим німецької класичної філософії, що дозволяє розглянути даний період розвитку західноєвропейської думки в цілісному вигляді.

Слід зазначити, що таких загальних для чотирьох мислителів тим було кілька, в тому числі проблема свободи волі людини, проблема визначення онтологічного статусу ідеального початку, проблема визначення методу філософського пізнання. Але на наш погляд, головною темою німецької класичної філософії слід визнати розробку поняття трансцендентальної свідомості.

Введенням даного терміну німецькі мислителі намагалися розкрити структури мислення, що з’єднують людство в єдине ціле і дозволяє отримати загальнообов’язкові відповіді про сенс і призначення людини у світі.

Вибір трансцендентальної свідомості в якості дороговказною нитки в процесі викладу ідей німецької класики пояснюється ще й тим, що в даному понятті знаходять своє рішення зазначені вище антропологічні, онтологічні та методологічні проблеми.

Тому проблема розуміння трансцендентальної свідомості, без сумніву, претендує на роль центральної проблеми даного періоду розвитку західноєвропейської філософії.

Посилання на основну публікацію