Наука, її особливості та соціальні функції. Філософія науки

Наука – це діяльність людини по виробленню, систематизації та перевірки знань. Науковим може вважатися тільки добре перевірене і обгрунтоване знання. Знання стає науковим коли воно досягає деякого, досить високого розвитку, порога науковості.

Наука починається з спостереження подій, фактів, їх фіксування висловлюваннями, які можливо перевірити. Для науки важливим фактом є виявлення регулярності, так як вона дозволяє пояснювати і передбачати явища.

Наступність між повсякденним знанням і наукою, здоровим глуздом і критичним, раціональним мисленням полягає в тому. що наукове мислення виникає на основі припущень здорового глузду, які в подальшому піддаються уточненню, виправленню або заміні іншими положеннями. Так, повсякденне уявлення про рух Сонця навколо Землі, яке увійшло в систему світу Пголемея, і багато інших припущення були піддані критиці і замінені науковими положеннями. У свою чергу, здоровий глузд також не залишається незмінним, бо з часом включає в свій склад утвердилися в науці істини.
Наука хоча і починає з аналізу припущень здорового глузду, що не відрізняються особливою обгрунтованістю і надійністю, в процесі свого розвитку піддає їх раціональної критиці, використовуючи для цього специфічні емпіричні та теоретичні методи дослідження, і тим самим досягає прогресу в розумінні і поясненні досліджуваних явищ.

Оскільки наука взагалі і наукове дослідження зокрема являють собою особливу цілеспрямовану діяльність з виробництва нових, надійно обгрунтованих знань, остільки вони повинні розташовувати своїми специфічними методами, засобами і критеріями пізнання. Саме ці особливості відрізняють науку як від повсякденного знання, так і від ненаукових його форм.

Соціальні функції науки історично змінюються і розвиваються, як і сама наука. Розвиток соціальних функцій являє собою важливу сторону самої науки. Сучасна наука кардинально відрізняється від тієї науки, яка існувала півстоліття тому. Змінився її характер взаємодії з суспільством.
У сучасній науці та її взаємодії з різними сферами життя суспільства виділяють такі виконувані нею соціальні функції:
культурно – світоглядні (період кризи феодалізму, зародження буржуазних суспільних відносин і формування капіталізму). Вплив на даному етапі виявлялося у сфері світогляду, зо час боротьби теології і науки;
як безпосередньо продуктивної сили (епоха Середньовіччя). Теологія завоювала місце верховної інстанції. У сфері зароджувалась науки залишилися проблеми приватного «земного» характеру;
як соціальної сили – наукові знання і методи все ширше використовуються при вирішенні різних проблем, що виникають в ході розвитку суспільства. Коперниковской переворотом наука оскаржила у теології право монопольно визначати формування світогляду. Це стало першим актом у процесі проникнення наукового знання та наукового мислення в структуру діяльності людини і суспільства; саме тут виявилися перші ознаки виходу науки в соціальну проблематику. У цьому історичному порядку функції виникали і розширювалися.
Що стосується функцій науки, як безпосередньо продуктивної сили, то сьогодні вони представляються не тільки найбільш очевидними, ної найпершими, початковими, з урахуванням безпрецедентних масштабів і темпів сучасного НТП.

Посилання на основну публікацію