Маркс і Гегель

Одним з найбільш цікавих питань в філософській фізіономії Маркса є питання про ставлення його до класичного ідеалізму. Маркс сам називав себе іноді гегельянцем або, принаймні, подавав привід вважати себе ім. Таким вважали його Енгельс і інші, але зв’язок між марксизмом і ідеалізмом звичайно вельми перебільшується. Відома напис, яку зробив Енгельс в 1891 р на своєму портреті: «Ми, німецькі соціалісти, пишаємося тим, що походимо не тільки від Сен-Сімона, Фур’є і Оуена, але і від Канта, Фіхте і Гегеля». Якщо розуміти це в сенсі історичного генезису соціалізму взагалі, то це абсолютно справедливо; якщо ж це розуміти в сенсі безпосередньої духовної спадкоємності, то це абсолютно не відповідає дійсному відношенню марксизму і ідеалізму. Насправді між німецьким класичним ідеалізмом і марксизмом, зокрема, між Гегелем і Марксом, зв’язку не існує. Марксизм виріс на грунті розкладання, повного вже падіння німецького ідеалізму. Якщо цей зв’язок існує і абсолютно очевидна у Лассаля, абсолютно очевидна і у Родбертуса, то в Маркса ми неначе повертаємося до століття освіти, французької матеріалізму XVIII ст., Духовно попереднього століттю класичного ідеалізму.

 

Маркс звичайно вважається представником так званого лівого гегельянства. Від Гегеля вийшли прямо протилежні течії вправо і вліво, і в числі представників лівого крила числяться Фейєрбах, Бруно Бауер, Штраус та інші. Щодо цих мислителів можна прямо констатувати їх генезис, зв’язок з Гегелем. Нічого подібного ми не знаходимо у Маркса. Близькість Маркса з Гегелем виражається у зовнішніх і внутрішніх ознаках, насамперед у деяких особливостях стилю – з деякими гегелівськими виразами написана глава «Про формі вартості» в 1-й главі 1-го тому «Капіталу». Маркс сам зізнавався в передмові до 2-го тому «Капіталу», що тут він «кокетував» наслідуванням Гегелем. Наслідування це чисто зовнішнє, словесне. Звичайно, обертаючись в атмосфері Берлінського університету 40-х років, де панував Гегель, Маркс не міг залишитися чужим цьому знайомству з Гегелем. Але цим зовнішнім, частковим наслідуванням стилю Гегеля, по суті, вичерпується майже весь вплив Гегеля на 1-й том «Капіталу», і це зовнішнє наслідування швидше, звичайно, говорить проти самої можливості його внутрішнього впливу, ніж за неї.

Набагато істотніше для вирішення питання про близькість Маркса і Гегеля так званий діалектичний метод. Сам Маркс писав: «Мій діалектичний метод у своїй підставі не тільки відрізняється від гегелівського, але становить і пряму його протилежність». Але цей вираз ще досить м’яке. Насправді, те, що Маркс називає своїм діалектичним методом, не тільки не становить протилежності, а просто нічого спільного не має з гегелівському діалектичним методом.

Посилання на основну публікацію