Ламетрі «Природна історія душі» – короткий зміст

У «Природній історії душі» Ламетрі вказує на те, що жоден філософ ніколи не міг пояснити природу душі, як і сутність матерії. Всі знання свої ми черпаємо з відчуттів. «Це моя філософія», – говорив він. Душею, на думку Ламетрі, слід називати те, що змушує нерви відчувати, а мозок думати. Це той же принцип, який змушує матерію рухатися – це принцип форми. Кожна річ складається з речовини і форми (Аристотель). Форма є і джерелом руху, якщо не дійсного, то потенційного. Поза речовини і матеріального світу немає підстави допускати двигуна і діяча. У людині, на думку Ламетрі, немає потреби допускати особливе нематеріальне початок – душу, так як людина нічим суттєво не відрізняється від інших тіл, особливо від тварин. Порівняльна анатомія показує, що внутрішня організація людини і тварин, навіть відносно мозку – однакова, всі відчуття прівходіт від органів почуттів, а органи чуття пов’язані з мозком за допомогою нервів. Дуже може бути, що і матерія органів чуття сама теж для себе відчуває, але це відомо тільки їй самій, а не всьому тварині.

Збереження слідів відчуттів, переконаний Ламетрі, цілком залежить від органічних станів. Отже, те, що відчуває, повинно бути матеріально. Локк говорив, що ідея премудрості Творця цілком допускає припущення, що він створив матерію мислячої, хоча особисто він схилявся на користь припущення нематеріальності душі. Вольтер на противагу декартівські «Мислю – отже, існую», говорив: «Я тіло, і я мислю» – і укладав звідси, що й тіло потрібно для мислення. Ламетрі пішов ще далі і вже прямо висловив переконання, що саме матерія має властивість відчувати і думати. Свою матеріалістичну філософію Ламетрі проводить так далеко, що допускає можливість навчити деяких тварин, особливо мавп, говорити і думати по-людськи (Ланге).

Посилання на основну публікацію