Коротка біографія Декарта

Рене Декарт (Descartes), (латинізоване ім’я – Ренат Картезій), засновник новітньої догматичної раціоналістичної філософії і один з найглибших мислителів Франції, народився 31 березня 1596 в провінції Турень в сім’ї парламентського радника, а помер 11 лютого 1650 в Стокгольмі. Декарт рано виявив незвичайні здібності. На восьмому році від роду він вступив до єзуїтської колегію в Лафлеш, де пристрастився до математики. Щоб дізнатися світло, Декарт у віці 21 року вступив на військову службу і брав участь у багатьох походах і битвах в Голландії, Німеччини, Угорщини, продовжуючи посилено займатися науковими та філософськими роботами, з яких перша «Про музику», була написана у обложеної Бреди. У відокремленому зимовому таборі у Нейбурга (1619) він вирішив, відмовившись від всіх забобонів, самостійно побудувати всю філософію заново на надійних достовірних підставах. Вийшовши з цією метою у відставку, Декарт провів наступні роки частиною в подорожах, переважно по Німеччині та Італії, частиною в Парижі. З 1629 він прожив у Голландії 20 років, за винятком недовгих поїздок до Німеччини, Англії і Данію, щоб користуватися повним дозвіллям для вироблення своєї філософської системи. За цей час Декартом були написані найважливіші з його творів, причому деякий з них (наприклад «Світ, або Трактат про світло») довго ховалися щоб уникнути зіткнень з духовенством. Наукові та філософські роботи Рене Декарта доставили йому і прихильників, і запеклих супротивників. Декарт отримав кілька запрошень від високопоставлених осіб. У числі інших і шведська королева Христина (один тисяча шістсот сорок дев’ять) просила його викладати їй філософію. Декарт прийняв запрошення Христини, але незабаром переїзду до Швеції помер від незвичного північного клімату, хоча встиг виробити план установи в Стокгольмі академії наук. Його тіло було в 1661 перевезено в Париж і поховано у церкві святої Женев’єви.

Посилання на основну публікацію