Коли з’явилася православна церква?

У середині X століття почався процес поступового поділу християнства на католицизм і православ’я. Центр католицизму знаходився в Римі. Православний центр – у Візантії. Остаточно православ’я стало самостійним напрямком після 1054 року, коли папа Лев IX піддав анафемі (прокляттю) церква Візантійської імперії.
З самого початку православ’я не мало єдиного центру, оскільки церковна влада у Візантії була розподілена між чотирма патріархами, які перебували в найбільших провінціях імперії. Це були Константинопольський, Олександрійський, Антиохійський (Грецький) і Єрусалимський патріархи.
Після розпаду Візантійської імперії кожен з патріархів став очолювати самостійну, або автокефальну, православну церкву. Згодом автономні православні церкви виникли і в інших країнах Близького Сходу та Східної Європи.
Основу православного віровчення становлять Святе Письмо (Біблія) і священні перекази (твори отців церкви і рішення Вселенських соборів).
Як і католики, православні визнають основні догми християнства: триєдність бога, спокутування, воскресіння і вознесіння Ісуса Христа.
Відмінність же православ’я полягає у формах культу, а також і в положенні духовенства в суспільстві. Православне духовенство поділяється на біле (одружені священики) і чорне (дали обітницю безшлюбності). В католицтві всі священики дають обітницю безшлюбності. Відмінності в теоретичних поглядах полягають в тому, що католики вірять, що Святий Дух виходить і від Бога Отця і від Бога Сина, Ісуса Христа. Православ’я вчить, що Святий Дух виходить тільки від Бога Отця. Може здатися, що це дуже несуттєве відмінність, однак воно визначає відмінність багатьох релігійних істин і обрядів у двох гілках християнства.
Своєрідність виконання обрядів у православ’ї полягає в тому, що священик є лише посередником, що забезпечує безпосереднє спілкування з Богом і небесними силами. Він така ж людина, як і його паства. Наприклад, православ’я вважає, що священик не може відпустити гріхи. Він лише просить у Бога простити грішника, і його прохання буде швидше почута, ніж прохання звичайної людини.
Католики вірять, що Бог наділив священиків правом прощати звичайним людям їхні гріхи. Глава ж католицької церкви – римський папа – є намісником Бога на землі.
Для російського православ’я характерно так зване обрядоверие – культова сторона релігії вважається найважливішою. Культ стає центральним об’єктом віри: кожен віруючий зобов’язаний регулярно відвідувати храм. Католики ж можуть тільки сповідатися за їх бажанням, але не брати участь в регулярній службі.
Однак не варто забувати про те, що поділ в 1054 році католицтва і православ’я мало в першу чергу політичні причини, а незгода з релігійних питань було скоріше приводом для розриву відносин.

Посилання на основну публікацію