Кого вважали головним у загробному світі?

Коли людина придумав уявний світ, населений померлими предками і богами темряви, він створив образ і його господаря – повелителя царства тьми. Спочатку цей образ зв’язувався з поданням про смерть, яка і забирала до себе померлих. Але поступово пристрій загробного світу стало все більш нагадувати світ людей.
Ось чому у багатьох народів з’явився образ царя пекла. Оскільки тьма на відміну від світла завжди вважалася чимось ворожим для людини, загробний світ став місцем проживання різноманітних злих духів. Крім них туди потрапляли всі ті, хто був негідний відправитися в світлий світ, місце проживання богів. Так поступово у свідомості людей виникло уявлення про існування двох невидимих ​​світів: світлого і темного. У кожному з них був свій ватажок і мешкали свої боги.
Стародавні греки, наприклад, вважали, що два цих світу дуже схожі, а тому і зробили їх царями двох рідних братів – Зевса і Аїда.
Таке уявлення відкривало перед померлим два шляхи, залежно від того, які вчинки він скоював за життя. Це архаїчне уявлення було використано християнської міфологією.
Християнські богослови дуже докладно розробили пристрій цього світу. Найбільш повне зображення дано великим італійським поетом Данте в «Божественній комедії».
Володарем загробного світу богослови зробили Люцифера, тому що він, згідно Біблії, був ватажком ангелів, які виступили проти Бога. Допомагали йому ангели стали демонами, уособленням всього, що було вороже людині: хвороб, різних вад. Вони ж насилали на людей нещастя, і були названі по імені уособлюється ними пороку.
Сам Люцифер по силі й могутності не поступається Богу. Але й не може перемогти його, тому що повинен вічно перебувати у своєму темному і похмурому світі.

Посилання на основну публікацію